Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 43

Дії  людини у сфері економіки, її економічна поведінка залежать від безлічі чинників, які об'єднуються в три групи: зовнішні, внутрішні і сприйняття людиною змін навколишнього середовища, будь-якої дії. Початок дії завжди знаходиться в області розуму – розумної сили душі людини. Не випадково будь-які серйозні, значущі перетворення в соціально-економічній сфері завжди мали відповідне теоретичне, наукове обґрунтовування. Це і більшовицькі реформи в радянській Росії (теоретичний фундамент – навчання К. Маркса про соціально-економічні формації) і реформи «дикого ринку» на пострадянському просторі (теоретичний фундамент – неоліберальна доктрина вільного ринку, зокрема чікагської школи економіки) і економічні реформи в США, спрямовані на державне регулювання економіки (в основі яких, зокрема, була доктрина Дж. М. Кейнса).

На жаль, сучасна економічна наука до недавнього часу була пронизана духом детермінізму, вона, не визнавала (в більшості своїй) пріоритету духовно-морального закону в закономірностях, згідно з якими розвивається господарська діяльність окремої людини або суспільства в цілому.

Сучасна західна економіка (американська в першу чергу) формувалася і розвивалася на фундаменті і у дусі протестантизму в руслі фінансово-економічного раціоналізму, індивідуалізму і лібералізму. Національне підприємництво розвивалося під крилом політики протекціонізму, на специфічних джерелах первинного і подальшого накопичення капіталу за рахунок нееквівалентного обміну з господарсько-економічними устроями, що історично завершуються, колоніалізму, розгортання фінансово-спекулятивної лихварської і віртуальної економіки.

На фундаменті такої науки і такого світогляду, що відображає цінності західної цивілізації, чуттєвої культури збудовано будівлю сучасної світової економіки і у тому числі будівлю національних економік більшості країн, у тому числі України.

4.2 Концепція духовно-моральної СЕС

Історія економічного розвитку та філософсько-економічної думки свідчить про те, що окрім такого розуміння економіки та реальної економічної моделі – хрематистики – існує й інший тип соціально-економічної системи – духовно-моральна СЕС.

Духовно-моральна СЕС склалася на основі християнського світогляду і була втілена в межах православної соціально-економічної моделі.

Згідно з християнським світоглядом людина – духовно-тілесна істота. Сенс її життя розкривається лише в духовному вимірі. Всі земні умови її існування, в тому числі господарські, кінцеві і мають служити лише для того, щоб людина могла стати спадкоємцем вічного життя. Людина має не тільки тіло, а й розумну душу і вищу силу – дух. Відповідно, її потреби представлені потребами тілесними, душевними та духовними. Тілесні потреби – це потреби матеріальні (фізіологічні) і потреби в безпеці. Потреби душі, у відповідності з силами душі (розумова, чуттєва, вольова), це потреби: у придбанні знань про світ; творчій самореалізації; в отриманні радості, любові, щастя; реалізації себе, в тому числі через працю; в спілкуванні, розумінні, в необхідності бути корисним іншим, потреба в дії. Вищі потреби людини – це потреби духовні, без реалізації їх людина втрачає істинний сенс життя, не може розкрити повноцінно свою людську сутність і своє призначення. Духовна сила в людині – це сила створююча, перетворююча та організуюча, сила, яка об'єднує і дисциплінує. Духовні потреби проявляються в прагненнях до: дисципліни розуму, серця і волі (людина прагне до цілісності думок, почуттів, вчинків, до вибору духовно корисного для себе і оточуючих і подолання некорисного); набуття влади над нижчими бажаннями та побудови свого ціннісного світу, а значить і вчинків у відповідності з ієрархією (Бог, Вітчизна, ближній, Я); абсолютних цінностей і в незадоволеності всім відносним і земним; в прагненні до повноти, Божественної досконалості, спілкування з Богом. Також вони проявляються як творча сила, що створює себе і навколишній світ, як потреба жити по совісті, потреба жертовної любові до ближнього, до Бога. Сенс життя людини – успадкування Царства небесного, а весь її земний шлях, в тому числі господарська діяльність, це своєрідний «випробувальний полігон», часові умови, в яких людина повинна навчитися вірити, любити, прощати. І ці умови творить сама людина. Навколишній світ і господарську діяльність вона створює за своїм образом і подобою. І господарський світ, створений людиною, повинен, принаймні, не заважати досягненню головної її мети, а краще, якщо він буде сприяти цьому.