Оскільки людина відповідно до вчення Біблії – духовна істота, творіння Бога, створене за Його образом і подобою, ні вчення Старого Завіту, ні тим більше, вчення Нового Завіту, не могли ігнорувати проблему існування людини у цьому світі, і в господарській діяльності, в тому числі. Спасіння людини багато в чому залежить від її поведінки в цьому світі, який пронизаний господарськими відносинами. Саме тому як в Старому Завіті, в Євангелії, так і в творіннях апостолів, творах отців Церкви, нормам поведінки людини в господарському житті приділено достатньо велику увагу.
Старозавітне законодавство не вичерпується десятьма заповідями. Древнім євреям даються детальні правила поведінки в усіх сферах життя, від релігійної до побутової і економічної. У таких книгах Біблії (Старому Завіті) як Вихід, Левіт, Повторення Закону, ми знаходимо перші приклади моральних законів у сфері господарського життя. Вони стосуються дотримання прав власності, відшкодування збитку при псуванні або крадіжці чужої власності, обов'язків чесної торгівлі, оплати найманої праці, відношення до рабів; правил, що стосуються позик, ритму праці, милостині. Чи випадково це? Навіщо так детально описувати правила поведінки, здавалося б, в такій далекій від релігії і духовності сфері як економіка. У Бога немає дрібниць і випадковостей. Для того, щоб виростити народ сильний і морально, і фізично, і матеріально, необхідно виховати його, привчити його поводитися морально в усіх сферах життя, у тому числі сфері економічній. У сфері, пов'язаній з виникненням спокуси матеріального збагачення, в збиток власному духовному розвитку, в збиток іншій людині, народу і державі, спокуси неправедного придбання власності, багатства.
Старозавітне законодавство суворо охороняє право власності. Так, за навмисну крадіжку найбільш цінного на ті часи майна – худоби, необхідно відшкодувати збиток в чотирикратному (якщо вкрадена вівця) або п'ятикратному (якщо вкрадений віл) розмірі (Вих. 22:1) [8]. За псування поля або винограднику іншої людини винуватець повинен віддати краще зі свого урожаю (Вих. 22:5) [8]. А у разі нанесення неумисного збитку, винуватець зобов'язаний відшкодувати збиток (Вих.21:33, 34; Вих. 22:6) [8]. Моральні правила встановлюються і в торгових стосунках: „не делайте неправды в суде, в мере, в весе и в измерении” (Левит 19: 35-36) [8]. Господь закликає Свій народ до правди в усіх справах, у тому числі торгових: „В кисе твоей не должны быть двоякие гири, большие и меньшие. В доме твоем не должна быть двоякая ефа, большая и меньшая. Гиря у тебя должна быть точная и правильная, и ефа у тебя должна быть точная и правильная, чтобы продлились дни твои на земле, которую Господь, Бог твой, дает тебе. Ибо мерзок пред Господом, Богом твоим, всякий делающий неправду” (Втор. 25:13-16) [8].
Наступна найважливіша економічна категорія, яка розглядається в Старозавітному Законодавстві, – праця. Заповідь праці людина отримує ще в раю, вона ж залишається з нею і в її земному житті. Старий завіт задає ритм праці, підкреслює важливість праці духовної – для Бога, важливість відпочинку фізичного. Пам'ятай день суботній, щоб святити його: „Шесть дней работай, и делай всякие дела твои; а день седьмой – суббота Господу Богу твоему: не делай в оный никакого дела ни ты, ни сын твой, ни дочь твоя, ни раб твой, ни рабыня твоя, ни скот твой, ни пришелец, который в жилищах твоих. Ибо в шесть дней создай Господь небо и землю, море и все, что в них; а в день седьмой почил. Посему благословил Господь день субботний и освятил его” (Исх. 20: 8-11) [8].
Важливим питанням є і оплата праці. Священне Писання говорить: „Не обижай наемника… В тот же день отдай плату его… чтобы он не возопил на тебя к Господу, и не было на тебе греха” (Втор. 24.14-15); „Горе тому, кто... заставляет ближнего своего работать даром и не отдает платы его” (Иер.22.13); „Вот, плата, удержанная вами у работников, пожавших поля ваши, вопиет, и вопли жнецов дошли до слуха господа Саваофа” (Иак.5.4) [8].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.