Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 2

Курс базується на таких дисциплінах, що традиційно вивчаються студентами економічних спеціальностей, як: «Основи духовної культури», «Економічна психологія», «Філософія», «Етика», «Релігієзнавство», «Психологія», «Менеджмент», «Економіка підприємства», «Економіка праці», «Макроекономіка», «Історія економічних вчень»,«Економічна історія». Крім того він пов'язаний з деякими теологічними дисциплінами, такими як: «Основне богослов'я», «Моральне богослов'я», «Антропологія».


Лекція 1. Духовно-моральні та соціокультурні основи розвитку соціально-економічних систем

(повтор минулого року)

1.1 Економічна (господарська) діяльність як єдність економічного і неекономічного, природного і морального начала. Антропологічний характер економіки. Необхідність курсу «Моральні основи економіки і підприємницької діяльності»

1.2 Цивілізаційний (соціокультурний) вимір господарювання.

1.3 Джерела перших моральних законів ведення господарської діяльності.

1.3.1 Моральні правила ведення господарства у Старозавітному законодавстві (Староєврейська цивілізація).

1.3.2 Економіка як домобудівництво. Економіка та хрематистика. Давньогрецька (Еллінська) цивілізація.

1.3.3 Тенденції розвитку науки про економіку (Християнська цивілізація)

1.1 Економічна (господарська) діяльність як єдність економічного і неекономічного, природного і морального начала. Антропологічний характер економіки. Необхідність курсу «Моральні основи економіки і підприємницької діяльності»

Економіка за своєю суттю антропологічна, адже вона існує не для самої себе, а для людини, все в господарській діяльності йде від людини і до людини. А людина – істота не тільки біологічна, індивідуальна, та, що господарює, але і соціальна, традиційна, культурна, духовна. Проте економічна наука, повільно повертаючись обличчям до людини, бачить в ній частіше лише виробника і споживача, а в кращому разі – інтелектуальний або людський капітал.

У господарсько-економічному і соціальному досвіді минулого неподільно панувала настанова на корисність, вигідність, багатство.

Ринкове трактування сучасної економічної науки зводить її предмет до вивчення закономірностей розміщення рідкісних благ, в основному матеріального характеру, виражених в загальному грошовому еквіваленті. Йдеться про вибір напрямів їх вигідного використання для задоволення конкуруючих цілей.

Практично всі європейські і американські школи економічної теорії до середини ХХ ст. міркували про людину в економіці у дусі матеріалізму.

На щастя, зараз в сучасному суспільствознавстві склалася ситуація, коли економіка залишає свої претензії на домінування над філософією і історією господарства і звертається до живої людської особи, проблем її особистої відповідальності і творчої волі. Вчені повертаються до витоків розуміння того, що економіка поза філософським, релігійним збагненням і духовним вимірюванням предстає не тільки неповною і незавершеною, але і неповноцінною.

Такий підхід до розуміння економіки запропонували ще на початку ХХ ст. представники східнослов’янської економічної думки – історичного морально-етичного напряму, біля витоків якого стоявС.М. Булгаков. Згідно з ним економіка розглядається як частина науки про людину, а господарство – не тільки як процес індивідуальний, але і родовий, історичний, як реалізація діяльного, творчого відношення людини до світу. Розвивається положення про спадкоємність соціальних і духовних явищ, що визначають тип господарювання. У центрі такого дослідження знаходиться людина як конкретний духовний тип зі всією складністю і різноманіттям психологічних мотивацій.

С.М. Булгаков осмислює господарство як явище духовного життя, вводить поняття «дух господарства».І це зрозуміло. Ступінь своєї духовності (стан своєї душі) людина переносить на весь зовнішній світ, на свої відносини з людьми, своє відношення до праці, багатства, власності.