а) скоротилася кількість фактично відпрацьованих людино-годин на 85616 (214196 – 299812), при цьому питома вага відпрацьованого часу в 1996 році становила 58,14%, а у 1999 відповідно 47,69%, таким чином, скорочення питомої ваги часу фактичної роботи в структурі фонду робочого часу становило 10,45%, дані цифри, кажуть про неефективне використання фонду робочого часу. Середньорічна кількість фактично відпрацьованих одним працівником людино-годин скоротилася на 313,05 люд-годину (в 1998 році становило 1265,03 люд-год. на одного працівника, а у 1999 відповідно 951,98 люд-год) або на 27,75%. Загальна кількість фактично відпрацьованих на даному підприємстві людино-годин скоротилося за рахунок зменшення середньооблікового числа працівників на 15180 люд-годин (1265,03 × 12), а за рахунок зменшення кількості людино-годин, відпрацьованих одним працівником на 70436 люд-годин. Сукупний вплив двох чинників і привело до скорочення на 85616 люд-годин (15180 + 70436). Крім цього можна зазначити, що скорочення кількості фактично відпрацьованих людино-годин в 1999 році в порівнянні з 1998 роком на 17,73% було викликане зменшенням середньооблікової чисельності працівників, і на 82,27% - зменшенням середньорічної кількості людино-годин, відпрацьованих одним працівником;
б) збільшилися втрати робочого часу на 16872 люд-години (185968 – 69096), при цьому питома вага втрат в 1998 році становила 32,79%, а у 1999 відповідно 41,41%, таким чином, збільшення питомої ваги втрат робочого часу в структурі ФРЧ становило 8,62%, що також говорить про неефективне використання фонду робочого часу. При цьому потрібно зазначити, що збільшення питомої ваги втрат робочого часу сталося за рахунок змін в їх структурі. Так питома вага втрат робочого часу збільшилася за рахунок нез'явлень з дозволу адміністрації на 8,64% і поменшала за рахунок прогулів на 0,02%, що в кінцевому результаті і привело до збільшення на 8,62% (8,64 - 0,02);
в) збільшилася кількість неявок з поважних причин на 2184 люд-години (48936 – 46752), при цьому питома вага неявок в 1998 році становила 9,07%, а у 1999 відповідно 10,9%, таким чином, збільшення питомої ваги неявок в структурі фонду робочого часу становило 1,83%, що говорить про неефективне використання фонду робочого часу. Потрібно зазначити, що збільшення питомої ваги неявок сталося за рахунок змін в їх структурі. Так питома вага неявок збільшилася за рахунок чергових відпусток на 1,85%, тимчасової непрацездатності на 0,04%, учбових відпусток - 0,05%, а поменшала за рахунок неявок, передбачених законодавством на 0,11%, що в кінцевому результаті і привело до збільшення на 1,83% (1,85 + 0,04 + 0,05 - 0,11).
Виходячи з вище приведених розрахунків, можна сказати, що ефективність використання фонду робочого часу можна поліпшити за рахунок скорочення втрат робочого часу і зменшення неявок на роботу з поважних причин.
1.3.3 Аналіз фонду оплати праці
Фонд оплати праці підприємства включає всі суми виплат, належних по тарифу і окладам, по прогресивних доплатах, преміальних системах, а також всі види додаткової оплати праці. Внаслідок аналізу фонду оплати праці встановлюються причини його перевитрати і розробляються заходи щодо його економного використання.
На основі форми 2-ПВ аналізується структура фонду оплати праці, для чого будується аналітична таблиця.
Таблиця 1.7 – Структура фонду оплати праці
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.