Принципи организації виробничого процесу, типи виробництва. Організація виробничого процесу у часі та просторі. Система управління якостю продукції (Глави 8-11 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах), страница 4

10.Як визначаються резерви часу за окремими роботами у сітьовій моделі?

11. У чому полягає суть оптимізації сітьового графіка?

12.Особливості оптимізації сітьової моделі за залежністю “час – витрати”. У чому вони полягають?

Розділ III. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Глава 8. ПРИНЦИПИ ОРГАНИЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ. ТИПИ ВИРОБНИЦТВА

8.1. Виробничий процес та його структура

          Виробничий процес – сукупність взаємозв’язаних процесів праці та натуральних процесів, спрямованих на виготовлення продукції.

          Процес приладобудівного виробництва являє собою сукупність взаємозв’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, у результаті яких вихідні матеріали та напівфабрикати перетворюються на готові вироби.

          Основні процеси є технологічними процесами виробництва приладів, при виконанні яких змінюється форма, розміри, властивості, зовнішній вигляд заготовок чи деталей. Складовим елементом технологічного процесу є технологічна операція, що використовується для планування, обліку, контролю, нормування та оплати праці.

          Залежно від технічного оснащення процесу операції поділяють на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматичні та апаратурні.

          Ручні операції виконуються вручну і з використанням простого чи механізованого інструмента. До них можна віднести зачистку деталей, закріплення деталі та ін.

          Машинно-ручні операції здійснюються за допомогою машин, але при безпосередній та безперервній участі робітників. До цих операцій відносять будь-яку обробку деталей на металорізних верстатах.

          Машинні операції виконуються за допомогою машин при обмеженій участі робітників у технологічному процесі. Участь робітників у такому процесі полягає в установці деталей при обробці їх на верстаті, у виконанні контрольних вимірювань, управлінні верстатом.

Автоматичні операції протікають без участі робітника або тільки під його наглядом. До таких належать, наприклад, обробка деталей на автоматичних лініях, на верстатах-автоматах.

Апаратурні операції є різновидом машинних і автоматичних. Ці операції широко застосовуються в хімічній та металургійній промисловості. Участь робітника у цих процесах зводиться до завантаження та розвантаження апаратів, а також до загального нагляду за технологічним процесом, його регулювання.

Допоміжний процес сприяє здійсненню основного процесу. До допоміжних належать виробництво всіх видів енергії, виготовлення оснащення, виконання ремонтних робіт і т. ін.

До обслуговуючих процесів відносять технічний контроль якості продукції, внутрішньозаводське транспортування, складські операції і т. ін.

За умов автоматизованого виробництва обслуговуючи процеси об’єднуються з основними. Прикладом може служити виробничий процес на автоматичній лінії, де транспортні операції виконуються загальнім для процесу конвеєром, контроль здійснює спеціально вмонтована апаратура. На роторних автоматичних лініях досягається повне суміщення часу обробки і транспортування деталей.

8.2. Принципи організації виробничих процесів

В основі організації виробничого процесу на будь-якому приладобудівному заводі, у будь-якому його цеху лежить раціональне суміщення у просторі і часі всіх основних, допоміжних та обслуговуючих процесів. Особливості і методи такого сполучення досить відмінні за різних виробничих умов. Однак при всій їх різноманітності організація виробничих процесів повинна бути підпорядкована таким загальним принципам.

          П р и н ц и п   с п е ц і а л і з а ц і ї. Спеціалізація являє собою форму суспільного поділу праці, зумовлює виділення та відокремлення галузей, підприємств, цехів, дільниць, ліній та окремих робочих місць. Спеціалізація визначається передусім ступенем постійності виготовлюваної номенклатури продукції. Спеціалізація розвивається на базі стандартизації, нормалізації і уніфікації, що забезпечують створення нових конструкцій з мінімальним числом оригінальних деталей і вузлів. У результаті спеціалізації забезпечується масово-поточне виробництво, спрощуються структура підприємства, зростає питома вага спеціалізованого обладнання.