Принципи организації виробничого процесу, типи виробництва. Організація виробничого процесу у часі та просторі. Система управління якостю продукції (Глави 8-11 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах), страница 22

          На стадії виготовлення продукції крім фактично досягнутого технічного рівня за результатами контролю та випробування можна визначити рівень якості виготовлення з урахуванням економічних показників – середніх витрат на одиничний брак у витратах на виробництво. Слід зазначити, що останній показник, хоч і вібиває суму нераціональних  втрат, не завжди достовірний через недоліки у обліку та складані кошторисів на виготовлення продукції. На стадії експлуатації фактичну якість можна порівняти з досягнутою при розробці та виготовленні. Комплексним показником якості в експлуатації є сумарні витрати на експлуатацію та ремонти, віднесені до одиниці часу корисної роботи машини, приладу, системи.

          У вітчизняній практиці атестація продукції за категоріями якості була  вперше введена у 1965 р. для об’єктивної оцінки технічного рівня і якості продукції за категоріями якості та як економічний важіль управління ними. На першому етапі (1965-1970 рр.) атестація являла собою метод конструкторської оцінки виробу та віднесення його до однієї  з категорій якості. З 1972 р. апробувалося, а з 1976 р. у всіх галузях введене планування та стимулювання виробництва продукції вищої категорії якості. У 1982 р. вимоги до виробів, що атестуються, стали біль жорсткими, здійснено перехід до атестації за двома категоріями якості (вищою та першою) замість трьох. Всі ці організаційно-економічні заходи, на жаль, не дали результатів, тому що вимоги до якості  у державних стандартах порівняно з міжнародними були заниженими, а атестація - необ’єктивною. Це підтверджують такі цифри: наприкінці 80-х років частка продукції вищої категорії якості у провідних галузях машинобудування перевищувала 50%, тоді як на зовнішньому ринку конкурентоспроможність була не біль як 20% продукції галузі, а за положенням про атестацію вища категорія якості присвоюється продукції, що відповідає рівню світових зразків. Таким чином, атестацію слід визначити заходом, не спроможним розв’язати ні технічних (зростання технічної оснащеності), ні економічних (посилення не досить чутливих до зростання якості стимулів) проблем.

          Для аналізу рівня якості продукції, зіставлення її з кращими вітчизняними та світовими зразками корисна розгорнута інформація, що міститься у Карті технічного рівня та якості продукції, що розроблена відповідно до положень ГОСТ 2.116-84. Карта рівня має титульний аркуш і п’ять форм, які заповнюються розроблювачем (форми 1-4) та виготовлювачем (форма 5). На титульному аркуші вказується найменування та умовне позначення продукції, її код. Загальні дані про продукцію зведені у формі 1: призначення і галузь застосування продукції, підприємство-розроблювач, дати початку розробки та серійного виробництва, норматив строку оновлення, результати оцінки технічного рівня і якості продукції та ін. З економічних показників у формі 1 міститься економічний ефект та лімітна ціна. Форма 2 карти рівня – найважливіша, у ній проводиться зіставлення нової техніки з базовими зразками і аналогами (табл. 11.2).