Якщо прийом нітратів (повторно в пігулках або в аерозолі) біль не купірував необхідна терапія наркотичними анальгетиками. Препаратом вибору для купірування больового синдрому при інфаркті міокарду є морфін, що володіє окрім анальгетичної і седативної дії впливом на гемодинаміку: унаслідок вазодилатуючих властивостей забезпечуючи гемодинамічне розвантаження міокарду, зменшуючи в першу чергу переднавантаження. Препарат має достатню для транспортування тривалість дії, вводиться внутрішньовенно: 1 мл 1 % розчину розводять у 20 мл 0,9% Na Cl (1 мл отриманого розчину містить 0,5 міліграм активної речовини) і вводять 4 -6 мл (2-4 мг) кожні 3-5 хвилин до повного усунення больового синдрому або до появи побічних ефектів (гіпотензії, пригноблення дихання, блювоти). Сумарна доза не повинна перевищувати 1-1,5 мл 1% розчину (10-15 мг) морфіну (на догоспітальному етапі не допускається перевищення дози 20 міліграм). Якщо больовий синдром виражений у хворих з гіпотензією ефективним буде введення фентанілу 0,05% - 2 мл (0,1 мг), який не впливає на гемодинаміку і має більший ніж у морфіну знеболюючий ефект.
При невираженому больовому синдромі, пацієнтам старечого віку і ослабленим хворим наркотичні анальгетики можуть вводитися підшкірно або внутрішньом'язово.
Для профілактики і купірування таких побічних ефектів наркотичних анальгетиків як нудота і блювота рекомендують внутрішньовенне введення 10-20 міліграм метоклопраміду (церукала, реглану). При вираженій брадикардії з гіпотонією або без неї показано використання атропіну в дозі 0,5 міліграм (0,5 мл 0,1 % розчину) внутрішньовенно; боротьба ж із зниженням артеріального тиску проводиться по загальних принципах корекції гіпотензії при інфаркті міокарду.
Недостатня ефективність знеболення наркотичними анальгетиками є показанням до внутрішньовенної інфузії нітратів. При низькій ефективності нітратів у поєднанні з тахікардією додатковий знеболюючий ефект може бути отриманий введенням бета-адреноблокаторов, в результаті ефективного тромболізису.
Стійкий інтенсивний ангінозний біль є показанням до проведення масочного наркозу закисом азоту (має седативну і анальгезуючу дію) в суміші з киснем. Починають з інгаляції кисню протягом 1-3 хвилин, потім використовується закис азоту (20 %) з киснем (80 %) з поступовим підвищенням концентрації закису азоту до 80 %; після засипання хворого переходять на підтримуючу концентрацію газів – 50×50 %. Позитивний момент - закис азоту не впливає на функцію лівого шлуночку. Виникнення побічних ефектів - нудота, блювоти, збудження або сплутаної свідомості - є показанням для зменшення концентрації закису азоту або відміни інгаляції. При виході з наркозу ингалюють чистий кисень протягом 10 хвилин для попередження артеріальної гіпоксемії.
Для вирішення питання про можливість використання наркотичних анальгетиків слід:
- переконатися, що типовий або атиповий больовий синдром не є проявом “гострого живота”, і зміни ЕКГ є специфічним проявом інфаркту міокарду, а не неспецифічною реакцією на катастрофу в черевній порожнині;
- з'ясувати, чи є в анамнезі хронічні захворювання системи дихання, зокрема, бронхіальна астма;
- уточнити, коли було останнє загострення бронхообструктивного синдрому;
- встановити, чи є в даний час ознаки дихальної недостатності, які, який ступінь її вираженості;
- з'ясувати, чи є у хворого в анамнезі судомний синдром, коли був останній напад.
2. Відновлення коронарного кровотоку в щонайгострішій фазі інфаркту міокарду здійснюється внутрішньовенним введенням тромболітичних засобів
Показаня для проведення тромболітичної терапії:
- тривалість ангінозного нападу (больового синдрому) більше 20 хв., (бажано не більше 2 – х годин – "золотий час", коли ефективність препарату найбільша),
- елевація сегменту ST – у двох стандартних відведеннях більше 1 мм, у двох грудних відведеннях більше 2-х мм.
- відсутність протипоказань
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.