Ефективне створення позитивного тиску в кінці видиху (ПТКВ) – дихання з видихом через трубочку, опущену на 6-8 см під воду.
Гостра СН при аортальному стенозі:
- сечогінні застосовувати з обережністю,
- нітрогліцерин і інші периферичні вазодилятаторы відносно протипоказані.
Гостра СН при мітральному стенозі:
- провідне значення для надання допомоги має фуросемід 4-8 мл,
- для зниження скоротності правого шлуночка й венозного застою показані b-а/б (анапрілін 10-40 мг під язик),
- при тахісистолічній формі мерехтіння шлуночків - серцеві глікозиди (дігоксін 0,5 -1мл),
- нітрогліцерин і інші периферійні вазодилятатори відносно протипоказані.
Гостра СН при гіпертрофічній кардіоміопатії:
- провідне значення для надання допомоги мають b-АБ (анапрілін 10-40 мг під язик),
- фуросемід застосовують з обережністю,
- нітрогліцерин і інші периферійні вазодилятатори відносно протипоказані.
Гіпертензивні кризи
Гостре порушення системного, регіонарного кровотоку з появою або посиленням клінічних проявів первинної (есенціальної) А/Г або вторинної (симптоматичної) А/Г на фоні значного підвищення А/Т вище рівня, звичного для хворого.
Причини: фізичне, психоемоційне навантаження, несприятливі метеоумови, надмірне вживання води і повареної солі, нерегулярний прийом гіпотензивних, передозування адреноміметиків, стероїдних гормонів, тривалі інтоксикації – нікотинова, алкогольна, наркотична.
Механізм розвитку: дисфункція діенцефальної зони і ретикулярної формації головного мозку, перепади секреції гормонів, підвищення реактивності симпатоадреналових механізмів регуляції А/Т. У патогенезі ГК виділяють судинний і кардіальний механізм.
1.Судинний - за рахунок підвищення загального периферійного опору в результаті збільшення вазомоторного (нейрогуморальні впливи) і базального (при затримці натрію) тонусу артеріол. 2. Кардіальний - збільшення серцевого викиду при підвищенні частоти серцевих скорочень, об'єму циркулюючої крові (ОЦК), скоротності міокарду і збільшення фракції вигнання.
Класифікація Для визначення об'єму необхідної допомоги і оцінки прогнозу важливі дві класифікації, засновані на особливостях центральної гемодинаміки і клінічного перебігу ГК.
Відносно центральної гемодинаміки виділяють:
- нейровегетативний варіант (симпатоадреналовий, гіперкінетичний, криз I типу, криз типу А ). Криз такого типу спостерігаються частіше на ранніх стадіях АГ, розвиваються гостро, швидко (від декількох хвилин до декількох годин), протікають короткочасно (не більше 3-4 г). Для цього кризу характерне переважне підвищення систолічного АТ, наростання пульсового тиску, тахікардія. В крові підвищений вміст адреналіну, гемодинаміка визначається за формулою: А/Т = УО´ЧСС´ЗОПС, тобто обумовлена високою частотою серцевих скорочень.
- водно-сольовий криз (гіпокінетичний, криз II типу, криз типу В ). Криз такого типу виникає, як правило, на пізніх стадіях захворювання на фоні високого початкового рівня АТ, має менш гострий початок, більш поступовий розвиток (від декількох годин до 4-5 днів) і важкий перебіг. В цих випадках підвищені систолічний і діастолічний АТ з перевагою діастолічного. Тахікардія відсутня, можливе відчуття серцебиття. Для цього ГК характерне переважання в крові норадреналіну, а гемодинаміка визначається формулою: А/Т = УО´ЧСС´ЗОПС, тобто обумовлена збільшенням серцевого викиду та периферійного опору.
За клінічним перебігом виділяють
- неускладнений гіпертензивний (гіпертонічний) криз при якому прояви суб'єктивної і об'єктивної симптоматики з боку органів –мішенів незначні.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.