Клініка.
В клінічній картині виділяють наступні варіанти перебігу:
1. Ангінозний варіант (типова форма) – больовий синдром, що відрізняється за своїми характеристиками від звичного для даного хворого нападу стенокардії. Хворі відмічають інтенсивні хвилеподібні (постійні) пекучі (давлячі, стискаючі) болі за грудиною (в прекардіальній ділянці, по всій передній поверхні грудної клітки), з іррадіацією в ліву руку (в нижню щелепу, в шию, в ліве плече, в ліве вухо, рідше – в праву половину тіла), тривалістю більше 20-30 хвилин (вказати час), що не зникають (погано купіруються) після прийому нітрогліцерину. Як правило, чим глибше і ширше пошкодження серцевого м’язу тим інтенсивнішим і тривалішим є больовий синдром.
2. Нетиповий больовий варіант (у 7-20 % хворих) –болі в ділянці серця, що збільшуються при диханні і кашлі, при пальпації передньої поверхні грудної клітки, постійні неінтенсивні болі в ділянці серця на протязі кількох годин, болі тільки в зоні іррадіації (плече, кисті рук, шия, спина, ін).
3. Астматичний варіант – проявляється задишкою, ядухою аж до клініки гострої лівошлуночкової недостатності по типу серцевої астми або набряку легень на фоні відсутності або незначного больового синдрому.
4. Аритмічний варіант – проявляється клінічно значущими порушеннями ритму: шлуночкова та надшлуночкова тахікардія, АВ блокади високого ступеню. Больовий синдром не виражений.
5. Абдомінальний варіант – проявляється болями, що локалізуються в надчеревній ділянці, супроводжуються диспепсичними розладами (часто за типом перфорованої виразки)
6. Церебральний варіант – проявляється порушенням свідомості (психомоторним збудженням, декомпенсацією старого вогнища інсульту, епісиндромом) внаслідок розвитку транзиторної ішемії головного мозку. Частіше виникає у літніх хворих з хронічним порушенням мозкового кровообігу.
7. Безсимптомний варіант – виявляється під час обстежень з реєстрацією ЕКГ хворих абдомінальною чи іншою патологією.
Періоди інфаркту міокарду:
- щонайгостріший період – до 2 годин від початку ІМ,
- гострий період — до 10 днів від початку ІМ,
- підгострий період — з 10 дня до кінця 4–8 тижня,
- постінфарктний період — звично після 4–8 тижня.
1. Щонайгостріший період – період від моменту виникнення ішемії міокарду до початку формування вогнища некрозу (перші 2-3 години), характеризується розвитком больового нападу або його еквівалентів, що призводить до:
- зменшення скоротливої здатності ішемізованого міокарду ЛШ – послаблення і приглушення I тону на верхівці,
- активації САС на фоні больового стресу – страх смерті, збудженість, блідість і вологість шкіри, синусова тахікардія, артеріальна гіпертензія,
- активації парасимпатичної нервової системи і пригніченням автоматизму СА-вузла – синусова брадікардія (часто при задньодіафрагмальному ІМ),
- гострої судинної недостатності (рефлекторний больовий шок) – різка слабкість, запаморочення, виражена пітливість, серцебиття (тахікардія), похолодання кінцівок, що раптово з'явилися, зниження АТ. Ця клінічна картина гострої судинної недостатності дуже нагадує початкові клінічні прояви істинного кардіогенного шоку, обумовлені різким падінням серцевого викиду. Проте на відміну від нього, ознаки рефлекторного больового шоку короткочасні, швидко, протягом декількох хвилин, проходять самостійно або при вживанні лікарських засобів, що підвищують судинний тонус,
ЕКГ зміни:
- формування зони субендо-кардіальної ішемії
(перші 15-30 хвилин) – поява високих «коронарних» зубців Т
- формування зони субендо-кардіального пошкодження – депресія сегменту RS-T
-формування зони трансмуральної ішемії та пощкодження – куполоподібне
зміщення сегменту RS-T вище ізолінії і злиття його з зубцем Т
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.