Надання невідкладної допомоги кардіологічним хворим на догоспітальному етапі: Практичні рекомендації. Частина ІІІ (Раптова серцева смерть. Нестабільна стенокардія), страница 3

Електромеханічна дисоціація – припинення насосної  функції ЛШ при збереженні ознак електричної активності серця (поступове виснаження синусового, АВ – вузлів - ідіовентрикулярний ритм, який переходить в асистолію). При даному феномені м'яз серця ще генерує біоелектричні потенціали, які реєструються на електрокардіограмі, але не супроводжуються при цьому скороченнями міокарду. Слід  диференціювати з безпульсовою серцевою активністю (серце скорочується, але низький викид або відсутній судиний тонус при шоках, колапсі .розриві міокарду при ІМ)

Причина: масивний інфаркт міокарду, міокардити, міокардіодистрофії, травми серця, виражений кардіосклероз, внутрішньосерцевий тромбоз, ТЕЛА, повна АВ – блокада.

Клініка:

- при синдромі МАС симптоматика розвивається поступово: відсутність пульсу на магістральних артеріях - поступове пригнічення свідомості – рухове збудження зі стогоном – тоніко-клонічні  судоми – мимовільні сечовипуск і дефекація.

- при блискавичній ТЭЛА симптоматика розвивається раптово під час фізичної напруги, натужуваня: припиняється дихання,  різкий ціаноз верхньої половини тіла, відсутність свідомості й пульсу, набрякання шийних вен,

- при розриві міокарду, тампонаді серця, часто після важкого ангінозного нападу, раптово зникає пульс, втрата свідомості без судорожного синдрому, порушення й зупинка дихання.

ЕКГ

Невідкладна допомога при  ЕМД 

- при синдромі МАС своєчасно проведений  ЗМС («кулачний ритм») покращує кровообіг, дихання , починає відновлюватися свідомість;

- при ТЭЛА реакція на  проведення СЛР нечітка, для отримання результату необхідно проводити реанімаційні заходи тривалий час.

- при розриві міокарду, тампонаді серця СЛР неефективна, швидка поява гіпостатичних плям на спині.

Гострий коронарний синдром (ГКС)                                                                 ГКС - це появасимптомів, які дають підставу підозрювати розвиток нестабільної стенокардії, або гострого ІМ. Це лише попередній діагноз, що допомагає вибрати оптимальну тактику ведення хворих.

В  основі  гострого коронарного синдрому  що розвивається в рамках ІХС лежить єдиний патофізіологічний процес – оклюзія або стеноз коронарної артерії що розвивається внаслідок пошкодження атеросклеротичної бляшки з  утворенням тромбу на фоні підвищення агрегації тромбоцитів і сегментарним спазмом в ділянці бляшки. В  анамнезі у переважної більшості хворих на гострий коронарний синдром є вказівки на клінічні прояви ІХС  (стенокардія напруги або спокою), а також на наявність тих або інших чинників ризику (АГ, куріння, цукровий діабет, ожиріння, обтяжена спадковість і  ін.).

Провокують розвиток гострого коронарного синдрому надмірне фізичне навантаження, психоемоційна напруга і  т.п.

Нестабільна стенокардія

Термін “нестабільна стенокардія", використовується  для позначення періоду вираженого загострення ІХС, для якої характерне швидке прогресування коронарної недостатності і  високий ризик розвитку ГІМ і  раптової серцевої смерті.  Виділення цієї форми ІХС має велике практичне значення, оскільки націлює лікаря на можливо раніше виявлення і  інтенсивне лікування хворих з  високим ризиком виникнення фатальних ускладнень. Єдиний загальний клінічний критерій різних варіантів НС  — швидко змінний характер, інтенсивність і  тривалість больових нападів, прогресуюче зниження толерантності до  фізичного навантаження, а також ефективності звичної для даного хворого антіангінальної терапії.

До нестабільної стенокардії відносять наступні клінічні форми:

1.  Вперше виникла стенокардія нестабільного перебігу;

2.  Прогресуюча стенокардія напруги;

3.  Важкі і  тривалі напади стенокардії спокою (більше 15–20  хв.), зокрема важкі випадки спонтанної (варіантної) стенокардії;