Істинний кардіогенний шок (гіпокінетичний тип гемодинаміки) є показанням до в/в краплинного введення неглікозидних кардіотонічних (позитивних інотропних) засобів – Допаміну, Добутаміну, норепінефрину, Левосимендану в поєднанні з корекцією гіповолемії. За відсутності ознак застійної лівошлуночкової недостатності ОЦК коригується введенням до 200 мл 0,9% р-ну Na Cl, та 200 мл Реополіглюкіну протягом 10-20 хв
Допамін в дозі 1–5 мкг/кг/хв має переважно вазодилатуючу дію, 5–15 мкг/кг/хв вазодилатуючу і позитивну інотропну/хронотропну дію, 15–25 мкг/кг/хв - позитивну інотропну (і хронотропну, периферійну вазоконстриктивну дію. Початкова доза складає 2-5 мкг/кг/хв з поступовим збільшенням до оптимальної.
Добутамін на відміну від Допаміну не викликає вазоділатацію, але володіє могутнім позитивним інотропним ефектом і менш вираженими збільшенням ЧСС і аритмогенном ефектом. Препарат призначається в дозі 2,5 мкг/кг/хв із збільшенням кожні 15–30 хв на 2,5 мкг/кг/хв до отримання ефекту, побічної дії або досягнення дози 15 мкг/кг/хв.
Комбінація Допаміну з Добутаміном в максимально переносимих дозах використовується за відсутності ефекту від максимальної дози одного з них або при неможливості використання максимальної дози одного препарату через появу побічних ефектів (синусова тахікардія більше 140 за хв або шлуночкова аритмія).
Комбінація Допаміну або Добутаміну з норепінефрином, що призначається в дозі 8 мкг/хв.
Норепінефрин (норадреналін) як монотерапія застосовується при неможливості використовувати інші пресорні аміни. Призначається в дозі, що не перевищує 16 мкг/хв, в обов'язковому поєднанні з інфузією нітрогліцерину або ізокету із швидкістю 5-200 мкг/хв.
Крім цього проводиться адекватне знеболення, системний тромболізис.
Шлуночкова екстрасистолія в гострій стадії інфаркту міокарду може бути передвісником фібриляції шлуночків. Препарат вибору для лікування шлуночкових порушень ритму – лідокаїн – вводиться внутрішньовенно болюсом з розрахунку 1-1,5 мг/кг маси. Хворим із застійною серцевою недостатністю, захворюваннями печінки, лідокаїн вводять в дозі, пониженій удвічі.
При шлуночковій тахікардії, тріпотінні передсердя і миготливої аритмії з високою ЧСС і нестабільною гемодинамікою засобом вибору є дефібриляція. При миготливій тахіаритмії і стабільній гемодинаміці використовують пранолол (анаприлін) для зменшення ЧСС.
При розвитку АV блокади II-III ступеню внутрішньовенно вводять 1 мл 0,1% розчину атропіну, при неефективності пробної терапії атропіном і появі непритомності (нападів МЭС) показана тимчасова електрокардіостимуляція.
Помилки при наданні допомоги
- використання триступінчатої схеми знеболення: за відсутності ефекту від сублінгвального прийому нітрогліцерину перехід до наркотичних анальгетиків здійснюється тільки після безуспішної спроби купірувати больовий синдром за допомогою комбінації анальгіну з дімедролом (баралгіну, спазмалгону, спазгану, трамадолу), яка не дозволяє отримати повної анальгезії, і не здатна забезпечити гемодинамічне розвантаження серця (головну мету знеболення) і зменшити потребу міокарду в кисні
- застосування папаверину, но-шпи, які не поліпшуючть перфузію ураженої зони, а підвищують потребу міокарду в кисні.
- застосування атропіну для профілактики побічних ефектів морфіну (нудота, блювота, вплив на серцевий ритм і артеріальний тиск), оскільки він може сприяти збільшенню роботи серця.
- профілактичне призначення лідокаїну всім хворим, гострим інфарктом міокарду без урахування реальної ситуації може значно збільшувати летальність унаслідок настання асистолії.
- призначення аспаркаму, панангіну, що не впливає ні на зовнішню роботу серця, ні на споживання міокардом кисню, ні на коронарний кровотік і так далі
Показання до госпіталізації
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.