Основними постачальниками газу в Україні є: ДП «Газ України», яке має у себе в підпорядкуванні газовидобувні компанії («Укрнафтогазовидобник», «Укрнафта», «Чорноморнафтогаз» і т.д.) і недержавні компанії, що здійснюють постачання газу, що імпортується. Транспортуванням газу по магістральних трубопроводах і його зберіганням на території України займається ДК «Укртрансгаз», в яку входять десятки газотранспортних підприємств («Донецкміськгаз», «Харківміськгаз» і т.п.), що забезпечують безаварійну доставку газу безпосередньо споживачам по регіональних системах магістральних газопроводів.
Таким чином, ВАТ «Харківміськгаз» і йому подібні підприємства галузі проводять транспортування газу і його облік по кожній категорії споживачів.
Конкуренти.У теперішній час ВАТ «Харківміськгаз» не випробовує на собі сильного конкурентного тиску, оскільки є регіональним монополістом в своїй сфері діяльності. Потенційними конкурентами для нього можуть стати лише ті фірми, які займаються монтажем імпортного газового устаткування (казанів, водонагрівачів, конвекторів|) і подальшим його техобслуговуванням. Тому, для того щоб закріпити свої позиції на ринку підприємство не повинне відставати в цьому відношенні від конкурентів і упроваджувати новий вигляд послуг, що має попит у споживача. Це, у свою чергу, спричиняє за собою необхідність проведення аналізу ринку робочої сили.
2.1. Історія розвитку ВАТ «Харківміськгаз»
Харківське міське газове господарство є одним з найбільших і старих в Україні. Історія його розвитку починається 23 грудня 1871р., коли газ вперше був застосований для освітлення вулиць. Для його виробництва був побудований невеликий газовий завод на Мороховецкій Набережній.
У 1885 році була завершена споруда Політехнічного інституту, на території якого побудували газовий завод, який проводив газ для освітлення і побутових потреб інституту. Пізніше було газифіковано декілька домів біля інституту. До 1917 року в Харкові було прокладено 15 км газових мереж, на яких розташовано 1000 ліхтарів, газифіковано декілька домів, магазинів і ін.
У 1928 році почалося відновлення газового господарства. Спочатку відновили роботу газового заводу Політехнічного інституту, а в 1931 році заводу на Мороховецкой Набережної. Продуктивність його 10 тис. м3 газу в добу. Подальша газифікація міста почалася з 1930 року, оскільки потужність існуючого заводу не забезпечувала зростаючі потреби міста.
Із запуском коксохімічного заводу в 1932р. почався плановий розвиток газифікації Харкова.
Під час Великої Вітчизняної війни і тимчасової окупації міста газова система була знищена. Відродження газового господарства почалася відразу ж після звільнення Харкова в 1943р.
У жовтні 1943р. відновив роботу трест «Харгаз», до 1948р. газове господарство було не тільки відбудовано, але і придбало подальшого розвитку.
Післявоєнні роки були важкими для працівників газового господарства: майже повна відсутність механізмів і автотранспорту, брак кваліфікованих кадрів, матеріалів, інструментів і запчастин - все це значно ускладнювало ремонтно-відновні роботи. 1956 рік став знаменним не тільки для газівників, але і для всього м. Харкова, оскільки тоді було підведено природний газ Шебелінського родовища.
Складність переведення газового господарства з коксового на природний газ полягала в тому, що без припинення газопостачання в такому масштабі і в обмежений термін він здійснювався вперше в країні. Це вимагало від харківських газівників мобілізації всіх сил, великих знань і вміння. Із одночасно переводилися на газове опалювання котельні, газифікувалися підприємства, комунально-побутові об'єкти, житлові будинки. Місто звільнялося від кіптяви, сажі, грязі.
У 1963р. почалися роботи по автоматизації і диспетчеризації котельних. До 1970р. було автоматизоване 276 котельних і диспетчеризовано 67 котельних (11 диспетчерських пунктів), що дозволило скоротити 168 чоловік обслуговуючого персоналу.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.