Руїна — період історії України (1663-1687), що відзначався розпадом української державності та загальним занепадом, страница 9

Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков. Московські війська вчинили нечувану різанину, знищивши козаків та усе цивільне населення міста. Звістка про бойню в Батурині й терор, що його розпочали на Україні російські війська, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро Перший наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана. У листопаді 1708 р. гетьманом з «російської ласки» став Іван Скоропадський.

Узимку 1708 р. бої точилися на півночі України, але вирішальна битва відбулася лише в середині 1709 р. Успіхом Карла ХП і Мазепи був перехід на їхній бік запорожців на чолі з кошовим Костем Гордієнком. Боротьба за волю батьківщини поєднала запорожців з патріотичною старшиною. Запорожці завдали кількох поразок московським частинам і з'єдналися з гетьманом та шведами. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно діючий наказ страчувати на місці кожного спійманого запорожця.

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва, яка мала фатальні для шведів і України наслідки. Шведське військо під Полтавою зазнало нищевної поразки. Карлу XII, Мазепі з запорожцями пощастило переправитися на правий берег Дніпра й після кількаденного походу степом дістатись володінь турецького султана у Молдові. Мазепа не пережив краху свого великого плану й скоро помер.

У другій половині 70-х рр. ХУЛІ ст. турецькі війська окупували більшу частину Правобережжя та Поділля. Але козацтво продовжувало боротьбу проти турецьких загарбників під керівництвом Правобережного гетьмана Остапа Гоголя. Туреччина у 1677 р. проголосила Юрія Хмельницького гетьманом козацтва та «князем Малоросійської України» на захоплених Туреччиною територіях (1677-1681). У січні 1681 р. Московське царство і Туреччина уклали у Бахчисараї мирний договір, яким зобов'язалися не заселяти землі між Дніпром і Південним Бугом. Землі Поділля та Брапдавщини перейшли до Туреччини. Київ та навколишні містечка — Васильків, Трипілля переходили під владу Московського царства, а Запорізька Січ фактично була віддана під протекторат Москви.

У 1668 р. Московське царство підписавши «Трактат про вічний мир» з Річчю Посполитою фактично порушила Бахчисарайський договір на свою користь. За цим договором Московське царство остаточно підтверджувало свої права на Лівобережну Україну, Київ та Запоріжжя. Частина Київщини, Поділля, Брац-лавщина, Волинь, Галичина залишалася під владою Речі Посполитої. Але гетьман І. Самойлович приєднав частину Правобережної України до Гетьманщини і прийняв титул гетьмана обох сторін Дніпра. В той же час цей титул був формальним, бо частина Правобережжя України продовжувала залишатися у складі Туреччини (Поділля, Брацлавщина) та Речі Посполитої (частина Київщини). У другій половині 80-х-90-х рр. XVIII ст. Правобічне українське козацтво обирало гетьманів (С. Куницького, А. Могилу, Гришка, Самуся) та зберігало свою автономію (формально у складі Речі Посполитої).

Тільки у 1699 р., за Карловецьким миром, що був підписаний після розгрому військ Туреччини армією європейських держав, Туреччина передала Поділля, Брацлавщину, Правобережну Україну до складу Речі Посполитої.

На Правобережній Україні, яка перейшла під владу Речі Посполитої почалося селянсько-козацьке повстання. Українське населення не хотіло підкорятися польським панам. У 1699 р. сейм Речі Посполитої вирішив ліквідувати правобережну козаччину (Київського та Брацлавського воєводств) й восени 1700 р. направив на Правобережжя своє військо.

Загони козаків під орудою козацького полковника Семена Палія, ще у 1690-1695 рр. провели кілька переможних походів проти кримських татар та турок. Фастівський полковник Семен Палій, розуміючи, що не втримається проти Польщі власними силами, запропонував своїх козаків під протекторат Гетьманщини. Але Мазепа був зв'язаний договорами Москви та Польщі і не пішов на приєднання до Гетьманщини Київщини та Брацлавщини. На території Київщини і Брацлавщини у 1700-1704 рр. фактично існувала незалежна козацька республіка під керівництвом С. Палія.