Палій та гетьман правобережних козаків Самусь розбили польське військо під Бердичевом, здобули Білу Церкву, але врешті не витримали контрнаступу ворога. Самусь перейшов з козаками до Гетьманщини й передав Мазепі гетьманські (правобережні) клей-ноди. Навесні 1704 р. Мазепа отримав від Петра Першого наказ ввести гетьманське військо на терени Речі Посполитої і провести наступ проти військ короля Речі Посполитої С. Лещинського. Під цим приводом Мазепа оволодів Київщиною і Волинню, але з Палієм врешті дійшло до конфлікту. Політичні платформи обох цих вождів, Мазепи й Палія, були надто відмінними — фастівський полковник був переконаним демократом і хотів запровадити в Україні такий лад, як у Запоріжжі. Мазепа вбачав у Палієві претендента на гетьманську булаву. Аби усунути конкурента, Мазепа заарештував його, і переконав царя заслати Палія до Сибіру. Усунувши Палія, гетьман приєднав до Гетьманщини правобережні полки. Польща домагалася від Москви повернення цих земель, але наступні події Північної війни допомогли Мазепі на певний час втримати їх у складі Гетьманщини. З 1704 р. до 1711 р. на Правобережжі України знаходилися війська Росії, козацька автономія на Правобережжі в цей час зберігалася, як місцева влада. За Прут-ським трактатом (1711) між Росією та Туреччиною Правобережжя передавалося у склад Речі Посполитої. У серпні 1711 р. вийшов наказ Петра Першого, в якому було запропоновано козакам Правобічних полків переселятися до Лівобережної України (частини Російської імперії). Це переселення тривало три роки, тільки у 1714 р. Біла Церква була передана адміністрації Речі Посполитої. З цього часу козацька автономія (козацький полковий устрій) у складі Речі Посполитої була скасована, козаки, що залишалися на Правобережжі, перетворювалися на кріпаків.
Пилип Орлик та його « Конституція »
Пилип Орлик найближчий соратник гетьмана Мазепи — був генеральним писарем Гетьманщини. Українські козаки, що опинилися на еміграції (у Молдавському князівстві), обрали Орлика гетьманом України (1710-1742), але цей титул був тільки формальним, бо з 1709 р. Орлик знаходився за межами України.
При виборах гетьмана між майбутнім гетьманом і козаками було укладено угоду «Пакт й конституції законів і вольностей Війска Запорозького», згодом названі Конституцією Пилипа Орлика. Вони ніколи не були втілені в життя, але увійшли в історію як перша у Європі конституція демократичного суспільства й залишили глибокий слід у свідомості багатьох українців. У цьому акті проголошувалося, що Україна обох сторін Дніпра «...має бути на всі часи вільною від чужого панування». Окремі статті обмежували владу гетьмана: державні справи гетьман мав вирішувати спільно з генеральною радою, до якої, крім генеральної старшини й полковників, мали входити виборні депутати від полків. Вирішення судових справ проти старшини передавалося генеральному судові. Планувалося чітко розмежувати державний скарб і особисті фінанси гетьмана.
На гетьмана покладався обов'язок захищати козаків і посполитих (населення) від надмірних утисків, забезпечувати козацьких вдів і сиріт. Старшині заборонялося використовувати козаків і селян на власні потреби, відбирати у них ґрунти та інше майно. Окремо обумовлювалися права української автокефальної православної церкви, підпорядкованої константинопольському патріархові. Кордони України мали знову проходити, як за
Хмельницького, по Случі. У Конституції Орлика відчутні ліберально-демократичні тенденції. Запровадження постійних генеральних рад з широким представництвом свідчило, що засади парламентаризму зародилися в середовищі українських політиків уже на початку XVIII ст.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.