У другій половині XVII ст. Закарпаття входило до складу двох держав Австрії та Трансільванського князівства (васала Османської імперії). З 1699 р. все Закарпаття опинилося у складі Австрійської імперії, при цьому територіально-адміністративний поділ на жупи зберігся.
Буковина знаходилася у складі Молдавського князівства (васала Османської імперії). У другій половиш XVIII ст. в Молдавському князівстві пройшла територіально-адміністративна реформа, згідно з якою Буковина була поділена на три цінути (округи): Чернівецьку, Сучавську, Кімполунгську, якими правили старости з своїми помічниками: суддями і писарями. Цінути поділялися на околи, що управлялися намісниками. Місто-фортеця Хотин підлягав турецькому військовому правлінню. У 1775 р. згідно з австро-турецькими угодами Буковина перейшла під владу Австрійської імперії і до 1786 р. підпорядковувалася австрійському військовому правлінню.
Конфлікт між експлуатованою українською масою та панівними верхами Речі Посполитої з особливою гостротою виявився під час гайдамаччини соціального руху на Правобережжі у ЗО-х-60-х рр. XVIII ст. Гайдамацький рух об'єднав у своїх лавах незаможних селян-втікачів, найманих робітників, міщан, духовенство, козацтво, але підтримували його найширші верстви українського населення. Гайдамаки діяли невеликими загонами, застосовуючи тактику партизанської боротьби, рейди й несподівані напади на панські садиби. Спочатку гайдамацькі загони вели боротьбу розрізнено, нападаючи на панські маєтки, знищуючи своїх гнобителів. Виступи були стихійними і не мали виважених політичних цілей, але згодом виступи гайдамаків переросли у масовий визвольний антикріпосницький рух. Великі магнати намагались зарадити ситуації, формуючи власні загони «надвірної міліції».
Перший великий гайдамацький вибух стався у 1734 р. Боротьба за престол Речі Посполитої після смерті короля Августа II призвела до російської інтервенції. Разом з російським військом у Річ Посполиту вступили й українські козацькі полки. Повстання, почавшись на Київщині, захопило значну частину Правобережжя. Рух гайдамаків очолив сотник надвірної міліції Ве-рлан. Загони Верлана дійшли аж до Львова. Але влітку 1734 р., коли на престол сів ставленик Росії Август III, на прохання польських магнатів російське військо розгромило загони повстанців. Новий спалах припав на 1750 р., коли гайдамаки майже протягом року володіли Брацлавщиною, Київщиною, частиною Поділля. Але ні керівники гайдамацьких загонів, ні селянські ватажки не склали якоїсь організації, підвалин державного устрою.
Найвідомішим виступом гайдамаків було повстання 1768 р., відоме як Коліївщина. Повстання спалахнуло, коли на Правобережжя України виступив корпус російського війська. Цим моментом скористалися вожді повстанців запорожець Максим Залізняк та інші. Ядром повстанців були вихідці з Запоріжжя, до яких приєдналися тисячі місцевих селян. З-під Мотрониного монастиря Залізняк пішов на Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів, Бо-гуслав. Кінцевою метою походу була Умань - важливий торговельний центр, міцна фортеця. Державний управитель Умані мав невеликий військовий загін і більш покладався на надвірну міліцію, якою керував сотник Іван Гонта. Але Гонта разом із своїм загоном перейшов на бік повстанців. 19 червня 1768 р. гайдамаки здобули Умань, вирізали шляхту, євреїв, уніатське й католицьке духовенство. Після того повстанці на загальній раді обрали Залізняка гетьманом, Ґонту - - уманським полковником, на захопленій території запровадили козацький полково-сотенний лад. Російський уряд щодо гайдамаків поводився двозначне: безлад, що послаблював Річ Посполиту йому був вигідний, але коли гайдамаки проявили свою силу та незалежність, російські війська отримали наказ придушити повстання. Російські полки оточили
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.