Після Хмельницького Мазепа вперше поставив особу гетьмана на рівень державного володаря, монарха. Свою владу, яку він ототожнював з могутністю держави, Мазепа рішуче захищав від будь-яких посягань з боку запорожців, що боролися за свою автономність, і від старшини, яка дивилася у бік як Москви, так і Варшави. Розквіт гетьманської держави гетьман пов'язував з розвитком освіти, культури, церкви. Він опікувався Києво-Моги-лянською академією. У внутрішній політиці Мазепа спирався на старшину, низкою законів відособивши козацтво як окремий клас. Реформи та заходи, що проводив Мазепа у галузі судочинства й податків, свідчили про намагання гетьмана створити у Гетьманщині національну аристократію і з її допомогою вести боротьбу за повну незалежність України.
Осередком опозиції до політики гетьмана залишалося Запоріжжя. Посилення експлуатації низів призводило щораз до більшого розриву між старшиною і народом. Потенційно вибухова ситуація виникла у 1692 р., коли писар Петро Іваненко-Петрик втік на Січ підняв заколот проти гетьмана. Оголосивши, що настав час «...визволити нашу батьківщину Україну з-під влади Москви», Петрик у своїх намаганнях утворити незалежне Українське князівство заручився підтримкою кримських татар. Проте, коли татари стали грабувати українське населення, популярність Петрика серед народу похитнулася й повстання згасло. Деякі історики висловлювали припущення, що вся справа Петрика була інспірована самим Мазепою, який за допомогою договору з татарами хотів вирватися з-під зверхності Москви, поширити впливи
України на південь і утворити самостійну державу. Так чи інакше, повстання Петрика свідчило про живучість самостійницької концепції серед козаків.
У середині 90-х рр. Гетьманщина та Московське царство об'єднаними силами продовжували вести боротьбу проти панування у чорноморських степах Кримського ханства і Туреччини. У 1695 р. 120-тисячна об'єднана армія на чолі з Шереметьєвим та Мазепою спрямувала удар на татарські укріплення Кизикер-мен. Українські козаки не дозволили кримському хану відбудувати систему укріплень на Дніпрі. Але Росія, залишивши Україну з її багатовіковою татарською небезпекою, у 1700 р. уклала з Туреччиною Константинопольський мир.
Північна війна та державність України
1700 р. став переломним для України. Північна війна, до якої Петро Перший втягнув і Гетьманщину, була чужою для українського народу, а участь у ній суперечила умовам договорів України з Росією. Вже на першому етапі війни Петро Перший викликав у Прибалтику 12-тисячний український корпус Обидовсько-го, корпус козаків Апостола діяв у Ліфляндії, а сам Мазепа отримав наказ іти з військом в Білорусь на допомогу польським військам, які на той час були у союзі з Росією. Участь у Північній війні викликала велике невдоволення на Гетьманщині. Інтенсивне використання козацького війська у віддалених від України місцях, спроби перетворити окремі полки на регулярні драгунські, руйнування зовнішньої торгівлі України - - все це провіщало близьку ліквідацію автономії України.
Мазепа опинився перед необхідністю вибору надалі залишатися у сфері московської політики чи спробувати звільнити Україну. Коли польський союзник шведського короля Карла XII С. Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Петро Перший відмовився захищати українські землі. У жовтні 1708 р., коли король Швеції Карл ХП повернув свою армію на Україну, Мазепа, в надії запобіїти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і старшини. У своєму зверненні до народу й війська Мазепа стверджував, що союз із шведами звичний для України договір, аналогічний договорам Хмельницького, який допоможе визволити Україну з московської тиранії і відновити її самостійність. Договір передбачав, що Україна з обох боків Дніпра з Військом Запорозьким і народом українським має бути вільною від усякого чужого володіння, що Швеція стане захисником (протектором) української незалежності.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.