Орлик та його соратники, спираючись на військову силу коза-ків-емігрантів розгорнули активну дипломатичну діяльність, уклали нові договори з Карлом ХП, кримським ханом і турецьким султаном, спрямовані на визволення України від московського панування. Водночас в Україні було розгорнуто широку агітацію серед населення. Навесні 1711 р. Пилип Орлик з 16-тисячним українським військом вийшов на Правобережжя і почав здобувати місто за містом. Лівобережний гетьман Скоропадський відрядив проти нього військо, яке зазнало поразки під Лисянкою, але під Білою Церквою військо Орлика потерпіло невдачу, не змогло оволодіти цією фортецею.
Пилип Орлик прожив в еміграції близько ЗО років і протягом усього життя разом з однодумцями намагався дипломатичними заходами домогтися визволення України з московського ярма. Гетьман-емігрант використовував найменшу нагоду, щоб порушити українське питання, визволити Україну.
Друга половина XVII — початок XVIII ст. для молодої Української держави були періодом болісного становлення ідеї державності всередині країни і кривавої боротьби за незалежність від Речі Посполитої й Московського царства (Російської імперії). У цій боротьбі Україна зазнала незлічених людських втрат, частково поступилася здобутками революції Хмельницького. Боротьба за незалежність залишила в найширших колах українського народу глибокий слід, а ідея єдності всієї України і прагнення до самостійної держави перейняли наступні покоління.
§ 3. Обмеження та ліквідація автономій України
у складі Росії
Основні етапи інкорпораційної політики російського царизму. Органи самодержавного управління Україною
У 10-х—40-х рр. Х\ПП ст. пришвидшується занепад української автономії. Але поглинання Гетьманщини Російською імперією було довгим і затяжним. Потребуючи підтримки у численних війнах із турками, царський уряд уникав антагонізмів з українськими козаками, проте імперські урядовці намагалися обмежити українське самоврядування. Кожний прорахунок гетьманської адміністрації, кожна скарга використовувалися центральним урядом як привід для впровадження адміністративних «покращань». Ці нововведення супроводжувалися деклараціями про те, що в їхній основі лежить монарше піклування про суспільний добробут.
Російська централізаторська політика в Україні передбачала три основні мети: цілком підкорити собі українську верхівку і простий люд; підпорядкувати імперським установам українське врядування, економіку, культуру; максимально скористатися людськими і господарськими ресурсами України.
Зміцнення позицій царату у Гетьманщині і ще більше послаблення гетьманської влади сталося після подій, пов'язаних з виступом Мазепи. Новий гетьман Гетьманщини Іван Скоропадський, практично призначений царем (хоча формально й обраний на старшинській раді в Глухові в 1708 р.), одразу підпав під особливий нагляд боярина Ізмайлова, який мав контролювати зносини гетьмана з сусідніми державами, не допускати звільнень і призначень старшини без відома царя, контролювати фінансову політику. Згодом він дістав право самостійно проводити слідство й суд над особами, запідозреними в зраді державних інтересів Роси. Цар наказав перенести гетьманську резиденцію з Батурина до Глухова, ближче до російського кордону.
За Скоропадського почалося призначення російських офіцерів та чужинців на полковницькі уряди, активна роздача українських земель царським вельможам. Головнокомандуючим козацького війська було поставлено росіянина, дедалі більше російський уряд використовував економічний і людський потенціал України з власною метою.
У 1709-1722 рр. Гетьманщина повинна була утримувати 10 російських полків, розміщених на її території. Економіку України підривали численні обмеження царського уряду у сфері торгівлі. Дедалі частіше українським купцям заборонялось займатися безпосередньо торгівлею з закордоном. Центральною владою наперед визначались торги, ярмарки, а особливо порти в Росії, де саме могли торгувати українці, а українським купцям заборонили експортувати зерно безпосередньо на Захід. Нарешті, російським купцям створювалися пільгові умови для продажу в Гетьманщині своїх товарів, в той час як українці мусили сплачувати величезне мито за крам, що везли на північ.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.