Проектування цифрових пристроїв на основі САПР QUARTUS II: Практикум, страница 15

4.2 В автоматичному режимі визначити швидкодію спроектованого пристрою:

а) у разі потреби, послідовністю наведених піктограм відкрити аналізований проект (переконатися, що його дирек­торію і назву відображено в рядку заголовка головного вікна) та задля наочності відкрити файл верхнього рівня проекту (у на­шому випадку це є графічний файл);

б) піктограмою Compilation Report (або з меню Processing > Compilation Report) відкрити вікно звіту про компіляцію і розгортанням складників звіту Timing Analyzer > tpd розкрити вкладку з часом затримки поширення сигналу між контактами мікросхеми tpd (Pin to Pin Delays) та ознайомитися із затримками сигналу від входів до виходів;

FПримітка. П. 4.2,б можна виконати запуском часового аналізатора піктограмою Timing Analyzer Tool (або з меню Processing > Timing Analyzer Tool), в однойменному вікні перейти на сторінку tpd та, у разі потреби, натиснути кнопку Start.

в) зберегти таблицю результатів часового аналізу в текстовому файлі: клацнути правою кнопкою миші будь-де в полі таблиці звіту (або з меню File > Save Current Report Section As) і викликати діалогове вікно Save Current Report Section As, в якому вибрати тип файлу Timing Analysis Output File (.tao) та натиснути кнопку збереження;

г) продивитися зазначений файл: натиснути піктограму відкриття файлу, прокруткою встановити тип файлів Output Files, вибрати зі списку потрібний файл та натиснути кнопку відкриття.    

Приклад: quartus6.1work\2lab\200.bdf (схема 1), 200.wvf, 200 tpd (Pin to Pin Delays).tao.

4.3 Доповнити той самий графічний файл схемами згідно із домашнім завданням, п.д (див. приклад: проект quartus6.1work\2lab\200), скомпілю­вати та виконати функціональне моделювання, доповнивши часові діаг­рами вихідними сигналами нових схем, переконатися в правильності    проектування.

3 ПЕРЕТВОРЮВАЧІ КОДІВ

Мета роботи: дослідження типових перетворювачів коду –двійковихдешифра­торів, дешифраторів 7-сегментного коду, шиф­ра­торів, перетворювачів між двійковим кодом і ДДК; побудова ЦКП на дешифраторах; засвоєння основ створення проекту на макрофункціях та настроювання макрофункцій; засвоєння методики розведення виводів ВІС на друкованій платі, її фізичного програмування та дослідження запрограмованого пристрою.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

! Для заданого варіанта (див. додатки, завдання 3): а) спроектувати спеціальний перетворювач двійкового коду до коду семисегментного індикатора для відображення заданих знаків на дешифраторах різної розрядності і вибрати оптимальний варіант;  б) розробити схему передавання даних заданої розрядності на основі шифратора і дешифратора.

СТИСЛІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Перетворювачі кодів (ПК) є ЦКП, що здійснюють перетворення  цифрової інформації з однієї форми зображення до іншої. Прикладом є стандартні ІС перетворювачів двійкового коду в ДДК та, навпаки, ДДК у двійковий. Окремим випадком ПК є пристрої, для яких вхідним або вихідним є так званий унітарний код “1 із К”, в якому активний рівень може існувати тільки в одному розряді. Якщо активним є  рівень логічної  1, то код називають прямим, а якщо логічного  0 – інверсним. Прикладом є унітарний десятковий код “1 з 10” відображення натиснутої цифрової клавіші, якщо натиснення більш однієї клавіші заборонено. Якщо ж активний рівень може існувати в кількох розрядах, код “Х із К” називають пріоритетним, в якому старшим за пріоритетом за замовчуванням є розряд з більшим номером. Унітарні коди використовуються в перетворювачах, які називаються дешифраторами і шифраторами. Дешифратори 7-сегментного коду, дешифратори і шифратори, а такожелементи бібліотеки САПР розглянуто в [2], основні типи ЦПК наведено в табл. 3.1.

Перетворювачі між двійковим кодом і ДДК

Молодший розряд у двійкового коду і ДДК (див. [1]) збігається, тому мікросхеми виконують без його врахування і, отже, таблиці відповідності мають однаковий вигляд для парних і непарних вхідних слів: 0 і 1, 2 і 3, 4 і 5 і т. д. У типовій ІСперетворювача двійкового коду в ДДК (рис. 3.1,а) із шестирозрядного вхідного двійкового коду на виходах утворюються молодша тетрада ДДК у₃ ... у₀ і неповна старша тетрада у₆ ... у₄.