Важливою умовою розвитку креативності є надання дитині психологічної свободи : свободи вибору, свободи у вираженні своїх почуттів і переживань, в можливості самому приймати рішення. Така свобода сприяє розвитку уяви і фантазії, "польоту думки" і самостійності, наполегливості в досягненні поставлених цілей тощо. Надання учнем відносної самостійності і свободи, створення сприятливого робочого клімату, відсутність жорстких вимог і регламенту, забезпечення незалежності у виборі і ухваленні рішень створює можливості для прояву креативності.
Інша серйозна умова, сприяюча розвитку креативності молодших школярів, - це підвищення і зміцнення самооцінки у учнів. Педагог повинен сприяти формуванню у своїх учнів досить високої самооцінки, яка стимулювала б їх до діяльності. Тому при оцінці творчих досягнень школярів учителеві важливо враховувати індивідуальні результати кожного, а не з точки зору загальноприйнятих стандартів.
Педагог готує грунт для подальших успіхів, для позитивної самосвідомості учнів, придбання упевненості в собі. Форма заохочення при цьому має бути дуже гнучкою, оскільки через деякий час вона може стати звичною. Найголовніше, щоб дитина випробувала радість від добре зробленого і справи, власного відкриття або рішення проблеми, які ставали б для неї головним джерелом задоволення.
Таким чином, демократична обстановка в школі, безоціночність, творчий характер діяльності, відсутність стресів, прийняття і підтримка один одного, взаємна довіра і діалог забезпечують вільний прояв творчої активності учнів початкової школи [13].
Важливою умовою є пошук, створення і навчання методам, прийомам і способам, що дозволяють виявляти і розвивати креативність.
Традиції, установки, відтворення досвіду і знань в навчанні можуть або стимулювати, або пригнічувати креативність дітей. Дослідники вважають, що творчий розвиток дітей залежить від того, з якими типами завдань дитина зустрічатиметься в процесі навчання в школі. Так, формування нетворчого стилю мислення відбувається тоді, коли учні постійно стикаються із завданнями "закритого типу", тобто що мають єдине правильне рішення.
Завдання іншого типу - " відкритого" - припускають будь-які варіанти рішення проблем і повну самостійність у виборі способу рішення. В результаті розвиваються такі важливі риси креативного мислення, як: навичка відходу від відомих і стандартних відповідей, оригінальність і самостійність, фантазування. Звідси витікає, що в навчання дітей необхідно включати якомога більше завдань "відкритого типу", як в можна більша кількість різних деятельностей. Під освітою, таким чином, розумітиметься не просте отримання готової інформації, засвоєння " чужих" знань, ідей і досвіду, а тренування в постановці проблем, у відкритті нового, в трансформації наявної інформації.
Створенню, застосуванню в шкільної практики і рішенню учнями проблемних завдань і ситуацій як необхідній умові творчої діяльності учителя, приділяли велику увагу вітчизняні психологи і педагоги О.Н. Матюшкін, З.І. Калмикова, Т.В. Кудрявцев, І.Я. Лернер та ін. Вони вважають, що бачення проблеми, самостійний пошук її рішень, подолання у зв'язку з цим інтелектуальних і емоційних утруднень, відкриття нових знань, вимагають творчого пошуку, сприяють зрушенню в розумовому розвитку, формуванню пізнавальних інтересів, навчають процедурам творчості.
У психології накопичено безліч методів, прийомів і способів, ігор і психотехніки розвитку тих або інших компонентів творчого мислення людини, які можна включати в спеціальні програми і тренінги розвитку креативності молодших школярів, використати на уроках по будь-яких предметах.
Можна виділити наступні критерії креативного розвитку особистості[7] :
1. Мотиваційний компонент - спрямованість діяльності, який включає спектр інтересів, мотивацію саморозвитку, творчу позицію в учбовій діяльності.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.