Теоретичний аспекти креативності і її діагностики. Діагностика креативності молодших школярів, страница 2

У зв'язку зі значущістю проблеми, актуальністю розвитку креативності у дітей, в роботі сформульовані мета, об'єкт, предмет і гіпотези дослідження.

Мета  дослідження -  розглянути і провести діагностику креативності молодших школярів.

Об'єкт дослідження - креативність особистості молодшого школяра.

Предмет дослідження - діагностика креативності молодших школярів.

Гіпотеза дослідження : учні молодших класів, що показали високий рівень креативності не завжди відрізняються високою успішністю і зразковою поведінкою.

Завдання дослідження :

1. провести теоретичний аналіз з проблеми діагностики креативності;

2. підібрати діагностичний інструментарій для проведення дослідження;

3. провести комплексне діагностичне дослідження, аналіз ТА інтерпретацію його результатів.

Методи дослідження :  теоретичний аналіз літератури, спостереження, інтерв'ювання, опитувач креативності Д.Джонсона,  тест для вивчення творчого мислення Е. Тунік, а також класична методика П. Торренса .

У дослідженні брали участь 20 учнів 3-А і 3-Б  класу на базі  учбово-виховного комплексу №148 «Планета щастя»  м. Дніпропетровська.

РОЗДІЛ І  Теоретичний аспекти креативності і її діагностики

1.1  Теоретичних підходів до дослідження креативності в  психології

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури показав, що погляди учених на ці поняття неоднозначні.

На нашу думку, визначення  поняття "Креативні здібності"  А.В.Хуторського, а саме, "комплексні можливості учня в здійсненні діяльності і дій, спрямованих на творення їм нових освітніх продуктів",найбільш раціональне [23].

П. Торренс дає наступне визначення: "Креативність - це означає копати глибше, дивитися краще, виправляти помилки, розмовляти з кішкою, пірнати в глибину, проходити крізь стіни, запалювати сонце, будувати замок на піску, вітати майбутнє".

У психолого-педагогическом словнику термін " креативність" означає творчі можливості(здібності) людини, які можуть проявлятися в мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності; це здатність породжувати безліч різноманітних оригінальних ідей в нерегламентованих умовах діяльності.

Креативність у вузькому значенні слова - це дивергентне мислення, відмітною здатністю якого є разнонаправленность і варіативність пошуку різних, в рівній мірі правильних рішень відносно однієї і тієї ж ситуації. Креативність в широкому значенні слова - це творчі і інтелектуальні здібності, у тому числі здатність привносити щось нове до досвіду, здатності породжувати оригінальні ідеї в умовах дозволу або  постановки нових проблем, здатність усвідомлювати проблеми і протиріччя, формулювати гіпотези відносно бракуючих елементів ситуації, здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення.

Проблема визначення компонентів, що становлять креативні здібності учнів, на сьогодні в психолого-педагогічній літературі залишається дискусійною.

Для визначення рівня креативності Дж. Гілфорд виділив 16 гіпотетичних інтелектуальних здібностей, що характеризують креативність.

Серед них:

-  побіжність думки - кількість ідей, що виникають в одиницю часу;

- гнучкість думки - здатність перемикатися з однієї ідеї на іншу;

-оригінальність - здатність робити ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих поглядів;

-  допитливість - чутливість до проблем у навколишньому світі;

-  здатність до розробки гіпотези;

-  ірреальність - логічна незалежність реакції від стимулу;

- фантастичність - повна відірваність відповіді від реальності за наявності логічного зв'язку між стимулом і реакцією;

-  здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу;

-  здатність удосконалити об'єкт, додаючи деталі.

Е.П. Торренс виділяє чотири основні параметри, що характеризують креативність[22]:

- легкість - швидкість виконання текстових завдань;

- гнучкість - число перемикань з одного класу об'єктів на інший в ході відповідей;

- оригінальність - мінімальна частота цієї відповіді до однорідної групи;