Теоретичний аспекти креативності і її діагностики. Діагностика креативності молодших школярів, страница 8

Творчі завдання, що містяться в учбових курсах, в основному відносяться до "умовно творчих", велика частина завдань спрямована на розвиток інтуїції учнів, знаходження декількох варіантів відповідей. Творча діяльність молодших школярів орієнтована на використання переважно методів перебору варіантів, морфологічного аналізу, аналогії, моделювання, ресурсного підходу, деяких прийомів фантазування, але програми не передбачають розвитку креативних здібностей учнів через цілеспрямоване навчання виконанню творчих завдань за допомогою цих методів[3].

Психологи (П.П. Блонський, О.М. Матюшкін, Н.С. Лейтес, В.М. Дружинін) вважають, що для того, щоб дитина розвивалася як творча особа, недостатньо прибрати " бар'єри" і зняти контроль свідомості, треба, щоб, структура свідомості була іншою: потрібний позитивний зразок творчої поведінки. Таким зразком може стати для учня його учитель.

Щоб розвивати креативність молодших школярів, педагог сам має бути творчим: постійно долати в собі інертність, шаблони і формальності у викладанні, прагнути до відкриття і застосування нових методів в навчанні, форм творчого спілкування, самоудосконалюватися. Усі його зусилля мають бути спрямовані на розвиток, передусім, особи дитини, її індивідуальності; на пошук найбільш оптимальних шляхів до розвитку творчого потенціалу дітей (організація дискусій, діалогів, постановка нових цілей, питань і проблем, рішення варіативних завдань, розумне мовчання, рада і тощо). Це завдання стоїть перед педагогом в одному ряду із завданням із завданням вироблення у учнів початкової школи певних умінь і навичок, повідомлення їх суми знань.

Якщо викладач знаходиться внизу шкали "творчих здібностей", то, в цьому випадку, він робитиме переваги тому психологічному типу дітей, до якого належить сам, звідси з'являються штампи в здійсненні педагогічної діяльност [13].

Роль особових і професійних якостей учителя у формуванні творчої особистості учня підкреслювалося у вітчизняних дослідженнях Ю.З. Гільбуха, Н.С. Лейтес, О.В. Брушлинського, В.Д. Шадрикова,  І.В. Дубровіної та ін.

Обов'язковою умовою є уважне і чуйне відношення до усіх проявів творчої активності молодшого школяра (у учбовій і позашкільній діяльності).

Воно припускає захоплення ідеєю, думкою, роботою учня; відсутність критики і оцінок; максимальну адаптацію дорослого до усіх висловлювань і дій дітей. У шкільній практиці позиція педагога по відношенню до креативності дітей виявляється не завжди позитивною. Учителі вважають за краще у своєму класі бачити учнів, що відрізнялися високорозвиненим інтелектом, а не творчими здібностями, пояснюючи це тим, що від них "завжди невідомо чого можна чекати", і що вони - "дуже неспокійний, своєрідний народ" або "запеклі індивідуалісти". Часто творчих дітей сприймають як " небажаних", " незручних" і "не схвалюваних" учнів. Відповідно таке відношення з боку педагога мимоволі передається і на відношення інших дітей до креативу, і, врешті-решт, до будь-яких творчих проявів людини.

Тому педагог, передусім, повинен дозволяти дітям висловлювати свої творчі ідеї, а також демонструвати свої знахідки або нові рішення; поважати цікавість, питання дитини, уважно вислуховувати дитину, знаходити для цього час, відповідати на усі питання, навіть якщо вони здаються дикими. Необхідно в кожному учневі початкових класів побачити творчий потенціал, своєрідну індивідуальну креативність і прагнути розвивати її, а також допомогти учневі зрозуміти самого себе, а батькам - своїх творчих дітей. Таким чином, з одного боку, ми змінюємо соціальний статус самого учня, а з іншої - підвищуємо престиж творчого мислення, що веде до усвідомлення цінності творчих рис своєї особистості.

Про позитивний вплив на прояв креативності таких чинників як забезпечення психологічної безпеки, відсутність зовнішніх оцінок і критики, вихід на реакцію "мені подобається" замість "це погано", відсутність стресів, зміна внутрішнього настрою по відношенню до кожного учня писали багато учених. Серед них - М. Воллах, Н. Коган, Л.Б. Єрмолаева, А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Торренс, Є.Л. Яковлєва тощо[1].