2. Емоційно-креативний компонент. Цей компонент припускав емоційно-оцінне відношення до процесу взаємодії в учбовій діяльності, дозволяв враховувати емоційну позицію дитини в процесі навчання, а також эмпатию і експресивну емоційність молодших школярів.
3. Інтелектуальний компонент включав знання і уміння в області перетворень наявних знань, формування навичок дівергентності мислення (оригінальності, побіжності, гнучкості), а також розвиток здібностей до прогнозування.
4. Комунікативний компонент - уміння вибудовувати систему взаємовідносин, при якій спільна творчість - захоплюючий процес, де думка кожною є цінність. Розвиток вербальної комунікативності за рахунок створення нестандартних мовних ситуацій на уроці.
Мотиваційний компонент включає створення на уроках ситуацій успіху, заходи по перекладу пізнавальних мотивів в стійкий інтерес до пізнавальної діяльності. Цей компонент припускає активну участь учнів в комунікативних процесах, пов'язаних з рішенням творчих завдань, тобто учбовою творчістю.
Використання емоційного компонента дозволить враховувати в процесі пізнання і безпосередньої учбової творчості дітей емоційну позицію дитини в учбовій діяльності, оскільки на базі почуттів і емоцій закладається уся система стосунків дитини до процесу навчання в початковій школі. Це сприяло виникненню емоційних реакцій на ситуацію учбової творчості. Відбувається накопичення емоційного тезауруса, формування експресивної емоційності і емоційної лабільності молодших школярів в процесі творчої діяльності.
Інтелектуальні параметри креативності основні в структурі креативності. І не випадково сама проблема креативності виникла в процесі вивчення інтелекту і творчого мислення. Значна частина проявів креативності традиційно зв'язують з гнучкістю, побіжністю, точністю, оригінальністю мислення. В той же час, ці показники, фіксуючи різні грані процесу (гнучкість, побіжність) і результату (оригінальність, розробленість) творчості, не відбивають повною мірою базові характеристики інтелектуально-творчої діяльності. Включення комунікативного компонента дозволило розвивати здібності учнів до співпраці в творчій діяльності, а також здатності мотивувати творчість інших.
Діяльність педагога по реалізації системи творчих завдань можна розділити на чотири напрями, кожне з яких забезпечувало просування в розвитку креативних здібностей учнів відповідно до виділених рівнів складності системи творчих завдань[7].
Перший напрям - реалізація системи творчих завдань, орієнтованих на пізнання об'єктів, ситуацій, явищ, сприяло накопиченню творчого досвіду пізнання дійсності через вивчення об'єктів, ситуацій, явищ на основі виділених ознак (колір, форма, розмір, матеріал, призначення, час, розташування, частина - ціле); розгляд їх в протиріччях, що обумовлюють їх розвиток; моделювання явищ, враховуючи їх особливості, системні зв'язки, кількісні і якісні характеристики, закономірності розвитку систем.
Другий напрям - реалізація системи творчих завдань, орієнтованих на створення нових об'єктів, ситуацій, явищ, забезпечувало розвиток умінь створення оригінальних творчих продуктів на основі отримання якісно нової ідеї суб'єкта творчої діяльності; орієнтування при виконанні творчого завдання на ідеальний кінцевий результат розвитку системи; перевідкриття вже існуючих об'єктів і явищ за допомогою елементів диалектической логики.
Третій напрям - реалізація системи творчих завдань, орієнтованих на перетворення об'єктів, ситуацій, явищ, сприяло набуттю творчого досвіду в здійсненні фантастичних (реальних) змін зовнішнього вигляду систем (форми, кольору, матеріалу, має в розпорядженні частин та ін.); зміні внутрішньої будови систем; обліку при розгляді системи властивостей, ресурсів, діалектичної природи об'єктів, ситуацій, явищ.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.