Розробка сучасної технології виробництва пентафталевих емалей, зокрема емалі ПФ-115 білої, страница 4

Диоксид титану поліморфен, він кристалізується у двох сингоніях: брукид - у ромбічній; рутил і анатаз - у тетрагональній, але останні розрізняються будовою кристалічної решітки. В обох випадках кожний атом титану перебуває в центрі октаедра й оточений 6 атомами кисню. Просторове розташування октаедрів різне: в анатазі на кожний октаедр доводиться 4 загальні ребра, у рутилі тільки 2.].

Завдяки більш щільному впакуванню іонів у кристалах рутил перевершує анатаз по стабільності, щільності, твердості, показнику переломлення, діелектричною постійною й має знижену фотохімічну активність. При температурі 915°С анатаз переходить у рутил. Повністю цей процес закінчується при 950°С, але отриманий при цьому рутил відрізняється високою абразивністю й низькою дисперсністю.

Диоксид титану може застосовуватися з усіма видами плівкоутворювачів і розчинників. Придатний для водоемульсійних, воднодисперсійних і порошкових фарб. Пігментний диоксид титану широко використовується для фарбування в масі виробів з гуми пластмас, лінолеуму, паперу й хімічних волокон.

1.3.2 Характеристика цинкових білил

Цинкові білила представляють собою оксид цинку, який кристалізується в гексагональній системі з розміром основної маси частинок менше 1 мкм.

Колір цинкових білил, які не містять домішок свинцю та кадмію, чисто-білий; при нагріванні білил він переходить у жовтий, а при послідуючому охолодженні знову стає білим. У воді цинкові білила нерозчинні, у кислотах та лугах розчинюються . При довгому знаходженні на відкритому повітрі вони поглинають з повітря вуглекислий газ та у помітних кількостях перетворюються у карбонат цинку.

При застосуванні цинкових білил з плівкотвірними речовинами останні повинні мати низькі кислотні числа, так як в іншому випадку цинкові білила можуть викликати запустіння фарб при їх зберіганні.

Цинкові білила в основному використовуються в лакофарбовій та гумотехнічній промисловості. Вимоги до якості цинкових білил визначаються галуззю їх застосування. Встановлено, що форма та розмір частинок цинкових білил чинять великий вплив на їх властивості, у першу чергу на атмосферостійкість покриттів, які містять цинкові білила, та здатність їх викликати мління фарбової плівки. Із зменшенням розміру частинок збільшується покривна та розбілююча здатність білил і одночасно підвищується фотохімічна активність.

1.3.3 Характеристика ультрамарину

Ультрамарин представляє собою алюмосилікат натрію, який містить у якості продукту приєднання сульфід або полісульфід натрію. Його склад непостійний і в загальному вигляді може бути представлений формулою:

(Na₂O*Al₂O₃*mSiO₂)_xNa₂S_n

Колір ультрамарину синій, фіолетовий і червоний. Практичне значення має синій ультрамарин , фіолетовий та червоний виготовляють в дуже обмеженій кількості. Для синього ультрамарину значення m = 2,5 ÷ 3,0; x = 2,5 ÷ 3,0.

Дисперсний склад ультрамарину коливається у досить широких межах, при чому чим менше розмір частинок, тим вище інтенсивність та світліше колір. У вищих сортах розмір частинок 0,5-1,0, у нижчих 1-5 мкм.

Густина ультрамарину 2200-2700 кг/м³; насипна густина 300-400 кг/м³ у вільному стані та 550-800кг/м³ в утрамбованому стані; маслоемність 35-45; вкривність середня або низька; світлостійкість найвища (8 балів), антикорозійних властивостей ультрамарин не має. До дії води ультрамарин стійкий, але при кип’ятінні  може частково дуже повільно розкладатися; До дії лугів ультрамарин стійкий, але концентровані розчини, наприклад 20%-ний розчин NaOH, при кип’ятінні його руйнують. Ультрамарин також стійкий до дії безводних кислот.

Ультрамарин стійкий до нагрівання до300 ^оС, при більш високих температурах він дещо темнішає, іноді приймає зеленкуватий відтінок. Синій ультрамарин широко застосовують в емульсійних, клейових та вапняних фарбах, для виготовлення кольорових масляних фарб та емалей, для фарбування пластмас, лінолеуму, паперу

1.4 Виробництво емалі

Технологічний процес виробництва пигментованих лакофарбних сполук складається з наступних основних операцій:

·  змішення лаку з пігментами, наповнювачами, пластифікаторами, отверджувачами й іншими добавками (на виробництві цю операцію називають готуванням замісу);