Розробка сучасної технології виробництва пентафталевих емалей, зокрема емалі ПФ-115 білої, страница 7

Для того, щоб забезпечити безперервне харчування бісерного млина необхідна буферна проміжна ємкість, де буде накопичуватися пігментна суспензія й з певною швидкістю буде подаватися в бісерний млин. Для підвищення ефективності в деяких випадках використовуються послідовно два бісерні млини.

Безперервний метод. Використаються апарати прохідного типу. На черв'ячних змішувачах готується пігментна суміш. Для цього кожен пігмент надходить у змішувач із певною швидкістю, і співвідношення швидкостей подачі визначає колірний тон [1].

Вибір основного устаткування: для диспергування пігментної суспензії застосовуємо не кульові, а бісерні млини, оскільки вони дозволяють проводити тонке подрібнення матеріалів, які внаслідок налипання на кулі й футеровку барабана не піддаються тонкому  подрібненню на кульових млинах. До таких матеріалів відноситься диоксид титану. Також бісерні млини в порівнянні з кульовими менш громіздкі, створюють менший шум, краще чистяться при переході на інший матеріал і не спричинюють перевитрати електроенергії [7].

2 ВИБІР І ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ ВИРОБНИЦТВА, СХЕМА ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА ОБЛАДНАННЯ

Сьогодні вартість високоякісних легкодиспергуємих неорганічних пігментів близька до вартості плівкотвірних речовин, а в багатьох випадках значно перевищує її. Багато органічних пігментів у 10 разів дорожчі, ніж плівкотвірні. Однак застосування високоякісних пігментів дозволяє не лише значно зменшити їх   витрату шляхом часткової заміни наповнювачами, але й покращити захисно-декоративні властивості покриттів і збільшити термін їх експлуатації. У зв’язку з тим, що однакового результату з об’ємного наповнення і в’язкості лакофарбових матеріалів, кольору, глянцю чи матовості покриттів можна досягнути, використовуючи суміші різних неорганічних і органічних пігментів і наповнювачів із введенням структуруючих та інших добавок, то необхідно провести технічно–економічний обрахунок усіх можливих варіантів рецептур для вибору найбільш економічного. При цьому слід  враховувати вартість кожного компоненту, його кількість, витрати на диспергування та фільтрування, а також експлуатаційний термін служби покриття даного складу.

2.1  Характеристика наповнювача "Прокальтм "

Наповнювачі є активними компонентами пігментованих лакофарбових матеріалів. При правильному виборі наповнювача і оптимального співвідношення розмірів часток пігменту та наповнювача більше ніж половина пігменту може бути замінена на більш дешевий наповнювач без значного зниження вкривності ЛФМ. Це рівносильне збільшенню ефективної вкривності пігменту, а це можливо лише тоді, коли частки наповнювача менші часток пігменту. Інакше великі частки наповнювача приводять до агрегування пігменту і зниженню його оптичної ефективності. Для досягнення необхідного дисперсного розподілу системи пігмент-наповнювач немає необхідності у використанні наповнювача, що обовязково має більш високу дисперсність, ніж пігмент. Важливо мати деяку вищу диспергуємість наповнювача у порівнянні з пігментом. Принаймні твердість часток наповнювача має бути меншою за твердість часток пігменту.

Усі наповнювачі можна умовно поділити на дві групи – інертні(Fillers або inert pigments) та активні (extenders). До інертних відноситься подавляючи більшість наповнювачів, які отримують шляхом подрібнення природних мінералів, а також низка синтетичних матеріалів. Основна властивість активних наповнювачів – підвищення вкривності диоксиду титану в рецептурах фарб. Серед активних наповнювачів найбільш відомі такі, як прокалений каолін, синтетичні алюмосилікати натрію, гідросилікат кальцію, сульфат барію і дрібнодисперсний гідроксид алюмінію. Останнім часом широке поширення отримав новий активний наповнювач на основі оксігідроксиду алюмінію, відомий під торговою маркою "Прокальтм".

"Прокальтм" представляє собою оксигідроксид алюмінію, що складається з кристалів, у яких іон Al3+ оточений октаедрично 5 іонами О2- і одним іоном ОН-. Октаедри, обєднуючись, утворюють шари. Гідроксильні групи, що виходять на поверхню кристала, в залежності від оточення мають різну локальну густину заряду і характеризуються різними кислотно-основними властивостями. Гідроксильна група, оточена 4 іонами О2- має найбільш негативний заряд і виявляє основні властивості. Гідроксильна група, що не має у найближчому оточені іонів О2-, є кислотним центром.