Вплив самооцінки на рівень успішність студентів, страница 9

Як  вже наголошувалося в попередньому розділі, самооцінка містить когнітивний і емоційний компоненти, які своєрідно чергуються в процесі становлення більш менш стійкої самооцінки особистості. Судячи з вищенаведених даних, в дошкільний період на перше місце виходить емоційна складова, яка сприяє “обробці” дитиною оціночних суджень дорослих. В молодшому шкільному віці вона змінюється когнітивним компонентом. Дитина в школі порівнює свої якості з якостями її однолітків, вчиться їх розпізнавати у собі і оцінювати. Підлітковий вік з його нестабільністю самооцінки знову ставить на перше місце емоційне ставлення до своїх особистісних якостей. Щодо юнацького віку, то тут виникає проблема професійного самовизначення, яка вирішується шляхом пізнання своїх можливостей і співвіднесення їх з вимогами тої чи іншої професії. Тобто домінуючою є когнітивна складова, яка забезпечує краще порівняння наявного у особистості з тим що від неї вимагається. Кожен юнак хоче знати, ким він є насправді, на що здатен, для цього ним співставляється рівень його домагань з уже досягнутими результатами. Але обмеженість соціального досвіду в цьому віці ускладнює таку поведінку і тоді різні витівки, нерідко навіть ганебні вчинки, диктуються саме бажанням самоперевірки своєї рішучості, мужності, дорослості. При самооцінюванні в юнацькому віці на перше місце для юнака виступає думка оточуючих про нього. Особливості даного віку є найбільш цікавими для нас, тому що вони притаманні нашим піддослідним.  Також важливим для нас є те, що в юнацькому віці пошуки себе завершаються формуванням самооцінки і самосвідомості. Тобто даний вік – це вже остання межа з дорослістю і для її переходу особистість має бути повністю сформованою. 

Враховуючи вищенаведені дані, можна говорити про становлення самооцінки особистості, як про процес, який йде від часткового до загального.  Пізнаючи особливості інших людей, свої зовнішні прояви в діяльності і поведінці, відношення до себе інших, людина починає співвідносити ці окремі аспекти пізнання об’єктивного і в результаті співставлювально-оціночної роботи складає оцінку самої себе. Самооцінка виступає як своєрідний підсумок самопізнання і відображає його рівень. Недосконалим формам самопізнання відповідають такі ж форми самооцінки. В таких випадка, як правило, відсутні її критерії, точніше, вони можуть бути, але діють в вузькій, замкнутій ситуації, не співвідносячись між собою. В процесі розвитку самостійності дитини, більш диференційованого і глибокого пізнання нею себе формується і її власна, достатньо стійка самооцінка, більш адекватно фіксуючи результати самопізнання (25,59).

1.3 Зв’язок самооцінки з успішністю в навчанні.

В  даному розділі буде обговорюватись висунута нами ще у вступі до даного дослідження гіпотеза, згідно з якою самооцінка впливає на успішність студента. В ній стверджується, що студент, який має адекватну самооцінку, навчається успішніше, ніж його колега з заниженою чи завищеною самооцінкою. Це пов’язано з тим, що кожен тип самооцінки має свої характеристики, які проектуються на особистість студента і можуть заважати чи сприяти самореалізації в навчанні. Між іншим, сама практика свідчить про те, що успіх у вирішені учбових задач залежить не лише від розумових здібностей, але й від особистісних якостей людини (16,9). З цього приводу відомий психолог-гуманіст Абрахам Маслоу писав: «… світ може дати особистості тільки те, на що вона заслуговує … до чого вона  доросла; що по великому рахунку особистість може отримати від світу і дати йому тільки те, що являє сама собою » (17,152). Ці слова є повністю справедливими по відношенню до такої складової психіки людини як самоцінка, адже саме вона визначає чим є людина для неї самої. Маслоу правильно підмітив що від самооцінки особистості залежать її можливості. Давайте розглянемо невеличку таблицю, яку було взято з розділу інтерпритації результатів однієї з наших методик і  яка зображає особливості кожного рівня самооцінки.