Вплив самооцінки на рівень успішність студентів, страница 4

Іншою складовою самосвідомості і самооцінки особистості є самопізнання. Взаємодіючи з зовнішнім світом людина виступає в ролі активної сторони, вона пізнає його і себе саму. Самопізнання – це складний, багаторівневий процес індивідуалізовано розгорнутий в часі (25,95). Дуже умовно і в самій загальній формі його можна розділити на два основних рівні. На першому рівні самопізнання здійснюється завдяки різним формам співвіднесення себе з іншими людьми, тобто при такому пізнанні себе людина опирається на зовнішні моменти, порівнюючи себе з іншими. На даному рівні створюються лише одиничні образи свого “Я”, котрі, як правило, прив’язані до конкретних ситуацій. При цьому формуються деякі відносно стійкі сторони уявлення про своє “Я”, але ще немає єдиного цілісного розуміння своєї сутності. Цей рівень самопізнання тягнеться до підліткового віку, але потім він не зникає, а продовжує існувати, переплітаючись з наступним рівнем. Так, наприклад, оцінки якостей особистості, на основі порівняння їх з героями творів мистецтва, особливо художньої літератури, спілкування юнаків і дівчат, їх відношення зі старшими, з однолітками, широкий соціальний досвід пізнання людей, їх дій і поведінки слугує для підлітка джерелом пізнання інших і разом з тим себе самого (26,44-45). Для другого рівня характерним є те, що співвіднесення знань про себе відбувається не в рамках “Я і інша людина”, а в рамках “Я і Я”, коли людина оперує вже готовими знаннями про себе, в певній мірі сформованими, хоча й отриманими в різний час і в різних ситуаціях (25,97). Головними внутрішніми прийомами даного рівня є самоаналіз і самоосмислення, котрі спираються на самосприйняття і самоспостереження. Під останнім ми будемо розуміти використання особистістю даних свідомості, об’єктом яких є сам суб’єкт, його психічні властивості і переживання (19,165). Так поступово виникає образ власного “Я”, який ніби зливається з багатьох одиничних образів “Я” в ході самосприйняття, самоспостереження і самоаналізу. Узагальнений “Я” образ людини, який складається з окремих одиничних і ситуативних образів, містить її загальні характерні риси і уявлення про свою сутність, суспільну цінність. У кожного складається узагальнене поняття про себе, інколи воно вцілому чи в окремих своїх частинах не співпадає з дійсними особливостям людини. Однак вона настільки сильно засвоює його, “зливається” з ним, звикає діяти в його рамках, що доволі часто особистість не лише не прагне до його уточнення, збагачення і розвитку, а навпаки, може чинити опір процесу його обновлення, коли обставини підштовхують її до того, щоб внести певні коррективи в узагальнене поняття про себе. Людина інколи майже несвідомо уникає фактів і подій, які б могли розхитати її звичайну самооцінку, примусили б її змінити, тому що певною групою людей це може переживатись в вигляді стану внутрішнього дизкомфорту чи втрати душевної рівноваги (25,105).

Розглянувши компоненти самооцінки і її саму в контексті самосвідомості ми з’ясували, що її структура представлена двома компонентами – когнітивним та емоційним. Деякі дослідники виділяють третій компонент – поведінковий, однак його доцільніше співвідносити з регулятивними функціями самооцінки і вважати похідними від перших двох (10,7).

Наступним кроком даного дослідженні буде розгляд проблеми самооцінки на особистісному рівні прояву. Тут вона виступає як суб’єктивне і дуже особистісне утворення нашої психіки. Самооцінка формується при більш менш активній участі особистості і несе на собі відбиток якісної своєрідності її психічного світу, тому вона не у всіх своїх елементах може співпадати з об’єктивною оцінкою даної людини. При цьому самооцінка може бути заниженою чи навпаки – завищеною (25,122). Є дві основні причини низького самооцінювання. Перша з них полягає в тому що людина починає порівнювати свої низькі якості з аналогічними високими в інших людей. В такому разі самооцінювання втрачає будь-який сенс. В другому випадку людина засвоює оцінкові судження інших, які не відповідають об’єктивній реальності. Приймаючи їх, ми не формуємо власних і таким чином погоджуємося з отриманими, найбільше це стосується дітей (8,2).