Однак, цьому питанню не приділяється достатньої уваги з теоретичної точки зору. Це може бути частково пов'язане з тим, що субтитрування спочатку застосовувалось, в основному, в телевізійних програмах, де руйнація образу не така важлива, як в кіно, тож глядачі звикли до часткової або повної втрати зображення в якості плати за отримання інформації, подану в субтитрах.
При роботі над субтитрами автор повинен враховувати ряд факторів, які є визначальними для схвалення його роботи глядачами. Швидкість читання є одним з основних. До того ж, цей фактор різниться між окремими соціальними групами, тому дуже важливим є врахування цільової аудиторії при перекладі та створенні субтитрів.
Існує правило, що субтитри повинні складається щонайбільше з двох рядків по 35 символів кожен (70 символів загалом), оскільки від глядачів вимагається прочитати текст за обмежений проміжок часу, що безпосередньо відповідає тривалості діалогу. Таким чином, швидкість читання глядачів визначає, чи встигатимуть вони за субтитрами.
В першу чергу, сфера застосування субтитрів має істотний вплив на швидкість читання глядачів. Тож, цілком логічно, що субтитри до телепередач, зазвичай, читаються швидше, ніж субтитри до фільмів.
У телевізійному інтерв'ю, візуальні компоненти поступово втрачають інформаційну значущість, як тільки ми познайомилися з учасниками (тим, хто бере і дає інтерв’ю) і розташування. Нам більше не потрібно звертати увагу на зображення, оскільки воно вже є в нашій пам’яті. Зорова увага, таким чином, переключається з читання зображення на читання субтитрів. У фільмах навпаки: кожний кадр додає нової інформації, і увага до субтитрів порушує або зупиняє процес розшифровки цієї інформації, яку, таким чином, можна загубити.
Не слід забувати про існування такого поняття, як еквівалентність ефекту в субтитрах. В основі лежить принцип, що субтитри повинні бути спрямовані на забезпечення однакового впливу як на цільову аудиторію, так і на глядачів-носіїв мови оригіналу. На практиці концепція є дещо проблематичною, якщо враховувати також значення зображення, оскільки субтитри не дозволяють глядачам отримувати інформацію із зображень в повному обсязі. Отже, неможливо відтворити цілком оригінальний ефект [23].
Можна зробити висновок, що у кінцевому продукті слід враховувати:
1) вимоги та можливості глядачів, які прийшли до кінотеатру або сіли перед телевізором, щоб насолодитися фільмом. Субтитри служать глядачам інструментом для розуміння сюжету зображень і тим самим допомагають їм читати ці зображення. Тобто, субтитри повинні допомогти глядачам наблизитись якомога ближче до досвіду глядачів мови оригіналу;
2) особливості роботи в аудіо-візуальних середовищі.
Автори субтитрів повинні добре знати мову кіно, а також абсолютно вільно говорити мовою перекладу. Крім того, вони повинні мати талант і здібності, щоб зуміти перекласти діалог за допомогою якомога меншої кількості слів .
Проблема непрофесійності субтитрування аудіовізуальних продуктів постає наразі дуже гостро, оскільки доступність мережі породжує доступність програм для створення субтитрів та власне аудіовізуальних продуктів. Таким чином, якість субтитрів часто невисока. З такими програмами може легко впоратись нефахівець, тому важко говорити про професійність як перекладу, так і субтитрів.
Традиційне розуміння перекладу аудіовізуального продукту, що називається, власне, субтитруванням, полягає в тому, що воно призначено в першу чергу для кіно і телебачення. Йому допомагає візуальний компонент, а саме (відео) запис і остаточний сценарій програми мови оригіналу (за винятком прямих або синхронних субтитрів). Однак, популярність Інтернету сприяє зародженню нового виду перекладу аудіовізуальних матеріалів – аматорському субтитруванню.
Автори аматорських субтитрів, як правило, працюють із записом оригіналу, але в них немає доступу до остаточно відредагованого сценарію.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.