Відповіді на екзаменаційні питання № 1-30 з дисципліни "Політологія" (Формування політичних доктрин. Давньоримська політична думка. Екстремістські ідеології)

1. Формування політичних доктрин відбувалось на релігійно-міфологічній основі. Державна влада, порядок і суспільні відносини розглядались як дані від Бога, а правителі - намісники Бога на землі. У ряді країн зароджуються жорсткоцентралізовані деспотичні режими-“Східні деспотії”. Для них властиві монополізація і централізація влади, її персоніфікація в особі монарха-деспота, якого вважали боголюдиною, підпорядкування релігійним нормам усього суспільного життя, наявність досконалих систем психологічного і фізичного терору. В ХХ столітті маємо приклади існування  подібних механізмів управління. Визнання пріоритету класових, національних чи релігійних цінностей, високий рівень концентрації влади в руках правлячої партії чи групи осіб, постійний контроль із боку влади за всіма проявами суспільного та індивідуального життя - спільні риси(режим при СРСР).Стародавній Єгипет. Держава- своєрідна надбудова над селянськими общинами, а її головна роль -створення іригаційних систем, будівництво пірамід, постійний контроль за життям підданих. Головні риси деспотичних режимів:1)Чітка ієрархія.2)Легітимність влади фараона базувалась на вірі в його божественне походження і сакральні властивості. 3)Влада правителя базувалась на забезпеченні покірливості, страху і примусі.4)Держава була жорстко централізованою.5)У особі фараона були сконцентровані повноваження законодавця і вищого судді.Політичні доктрини країн Стародавнього Сходу обгрунтовували концепцію деспотично-бюрократичної держави, влада в якій трималась на системі покарань і тотальному підпорядкуванні державі всіх сфер суспільного життя. Були відсутні будь-які уявлення про права громадян, гарантії цих прав, а закон сприймався лише як покарання за непослух.  Стародавнього Китай. найвпливовіше -конфуціанство. Основою соціального порядку є культ старших - батька, чиновника чи імператора та культ сім’ї, яка вважалась серцевиною суспільства. Розробляється патерналістська концепція держави. Держава – це “велика сім’я”, імператор – її батько. Його помічниками в справах управління є чиновники. Підданим відводиться роль молодших дітей у сім’ї – виконувати розпорядження старших. Чітке соціальне розмежування,  Влада належить правителям, які повинні бути рішучими і безкомпромісними у вирішенні принципових питань, піклуватись про благо людей, відстоювати своє право на управління постійною турботою про підданих і безперервним самоудосконаленням, впливати на людей з допомогою авторитету, виховувати їх, а не карати.Даосизм. В основі- поняття “Дао”- загальний Закон і Абсолют, що всюди панує і всьому дає початок. Підтримування суспільного порядку - за умови розумного правління спадкоємної знаті, яка, дотримується Дао. Управлінський розум - невтручання в справи підлеглих і ненав’язування їм своїх поглядів.Моїзм. Влада найкраще організована в сильній державі, на чолі якої - могутній правитель. Суспільний порядок слід підтримувати з допомогою жорстких покарань за різнодумство і непослух та заохочення абсолютної покірності.Легізм. Ідея сильного правителя, що повинен сконцентрувати всю владу в своїх руках. Державна влада повністю повинна контролювати життя і діяльність громадян. Чиновників слід позбавити будь-яких владних повноважень. Чиновницькі пости повинні продаватись, що забезпечить представництво лише заможних верств населення.

2. Давньоримська політична думка розвивалась під значним впливом давньогрецької.

Держава розглядалась давньоримськими філософами не просто як організація, що існує заради досягнення суспільного блага, а як політико-правова спільнота. Цим обумовлювався інтерес до закону як засобу регулювання суспільного життя. Теоретиками розроблено ряд питань у галузі теорії держави і права, державного, адміністративного, цивільного, міжнародного права. Римські юристи заклали основи знань у галузі правової політики та юридичної практики, поставили право і закон на концептуальний рівень. Природне право визнавалось вже не тільки як теоретична категорія, воно стало юридичною нормою. Відбулася градація права: державні та політичні проблеми вирішувались у галузі публічного права, взаємовідносини між фізичними особами – у приватному праві, міжнародні політичні відносини належали до компетенції міжнародного права.

Найвідомішою постаттю давньоримської політичної думки став Цицерон. Державна влада має бути вручена мудрецям, здатним наблизитися «до осягнення» світового божественного розуму.

Політичні установи і постанови, писані закони – все це має відповідати вищому закону,праву, яке встановлюється природою а не людськими рішеннями. Право – невід’ємний компонент держави. Держава – правове співтовариство

Форми державного правління:1)царська влада;2)влада оптиматів(аристократів);3)народну владу(демократія).

Всі ці 3 форми недосконалі,але прийнятні. Політичним ідеалом була аристократична сенатська республіка – «змішана форма правління», в якій мали поєднуватись 3 начала:монархія,аристократія і демократія.