КОЗАЦТВО: К концу 16в., когда У. потеряла свою государственность. А все её земли оказались в составе сопредельных гос-в, когда перед укр.народом встала историческая задача – самосохранения в условиях чужеземной экспансии, через всю украинскую общественно-политическую мысль проходит идея защиты национальной ментальности, борьбы за воссоединение своих земель. Без государственности никакой народ не может реализовать себя, занять достойное место в истории. укр. политики, философы, богословы этого периода развивают гуманистические идеи. Однако гуманисты (Ю. Дрогобыч, Ш.Шимонович, С.Ориховский) не могли в тех соц.-пол. условиях ставить вопрос об укр-й государственности, но делали возможное – защищали права человека, способствуя становлению политического сознания укр.народности.
В истории украинского казачества были предприняты попытки регламентировать взаимоотношения государственной власти и граждан, гетмана и казаков.
ОРЛЫК:Одной из таких попыток явилось принятое соглашение между гетманом П. Орликом и остальным казачеством. Оно получило название Конституции П.Орлика, включавшей 16 пунктов, главным из которых определялось объединение всех украинских земель под властью гетмана. Кроме того, была предпринята попытка ограничить своеволие казачьей старшины. Ей категорически запрещалось использовать казаков и крестьян на негосударственных работах, конфисковывать и выкупать у них землю. Согласно конституции изменялась и сис-ма налогов, ими облагались фактически все слои населения (ранее только посполиты). Принятие даной конституции свидетельствовало о развитии политико-правовой мысли на Украине и стремлении воплотить её в конкретные реформы государственной власти. Однако. Внедрить этот документ в жизнь украинского народа П. Орлику не удалось, как и не смог он добиться освобождения и объединения Украины.
21.Вплив православної візантійської культури і політичної думки протягом тривалого часу був визначальним для ряду східноєвропейських країн, у тому числі і Київської Русі. Тут збереглись тісні зв’язки із античністю, що і сприяло подальшому розвитку давньогрецьких і давньоримських політико-філософських традицій. Географічне розташування Візантії сприяло встановленню тісних контактів із Східними та Західними цивілізаціями, які здійснювали безпосередній вплив на релігійні, філософські, політичні погляди, становлення державності. Проте політико-правовий устрій Візантії відрізнявся як від східних деспотій, так і від західних демократій.
Хоча імператор мав практично необмежені повноваження, все ж тут існували вже перші політичні угруповання, що мали можливість влаштовувати публічні полеміки, аби довести правильність своїх поглядів. Іноді пристрасті надмірно загострювались, що призводило до переростання полеміки в масові бійки чи навіть виступів проти імператорської влади.
На формування політичних концепцій у Візантії впливали традиції римської державності, античні традиції та християнська релігія.
Хоча правління було монархічним, владу василевса не можна ототожнювати із владою, наприклад, єгипетського фараона. Від античної цивілізації Візантійською імперією були успадковані певні вимоги до правителя. Вважалось, що правління монарха повинно мати на меті благо всього народу, враховувати права і інтереси підлеглих, бути розумним. Монарх вже має ряд обов’язків перед народом. Візантійське вчення про державне правління формує образ ідеального правителя, який законно обирається, править мудро і справедливо, щиро поклоняється Богу і користується його підтримкою, добре знає філософію, юриспруденцію та інші науки, необхідні правителю. Його правління сприяє встановленню миру, загальної політичної злагоди і щастя.
Вказані риси характеризують вплив східних та античних традицій. Вплив християнства полягав у тому, що саме у Візантії був започаткований союз держави і християнської церкви, яка освячувала особу, владу монарха і його роль у суспільно-політичному житті. Виникла нова концепція імператорської влади, що стала своєрідним синтезом римської та християнської державної теорії. Розробляється вчення про державу, якою править християнський імператор, намісник Бога, що відає земними справами. Це держава християн і для християн. Звідси і головний обов’язок імператора – турбота про розповсюдження християнської релігії і зміцнення позицій церкви.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.