Відповіді на екзаменаційні питання № 1-30 з дисципліни "Політологія" (Формування політичних доктрин. Давньоримська політична думка. Екстремістські ідеології), страница 6

Консерватизм – ідейно-політичне вчення і течія, що орієнтується на збереження і підтримання історично складених форм державного та суспільного життя, особливо ціннісних устоїв, що втілюються в сім’ї, національних особливостях, релігії, власності.Неоконсерватизм поєднує ідеї класичного консерватизму та лібералізму. Але встановлює нові цінності - духовні пріоритети сім’ї та релігії, соціальної стабільності, що базуються на моральній взаємовідповідальності держави і громадянина, поважанні прав та недовірі до надмірної демократизації, міцному державному порядку і стабільності. На відміну від консерватизму, який проголошує, що суспільне буття людини повинно відповідати традиціям, неоконсерватизм бачить реальний розвиток суспільства і людини тільки у ринкових відносинах.

Соціалізм – це революційне соціально-економічне вчення і теорія, що проголошує ідеал суспільного устрою, заснований на суспільній власності, розподілу матеріальних благ в залежності від затраченої праці, ставить за мету утвердження нового суспільного устрою, позбавленого таких недоліків, як соціальна нерівність та експлуатація, свавілля держави та ін. Він акцентує увагу на насильницьких, революційних методах побудови нового суспільства. Соціал–демократія на відміну від соціалізму орієнтується на еволюційний розвиток, демократичний соціалізм та його досягнення шляхом поступових реформ. Його характерними рисами є соціальний колективізм та історичний оптимізм. Вона заперечує будь-яку диктатуру як форму політичної влади.

11.Сучасні теорії еліт. Ціннісні, лібер., дем. елітізма, плюрал. Ціннісна т-я еліт (2 пол. 20ст.). Цінність - це значуща властивість об'єкту в певний історичний період. Ця т-я також розвиває ідеї, що еліта найбільш цінна група в сус-ві, яка вміє еф-но проявляти свої властивості в потрібний час і в потрібному місці. Ця т-я стверджує, що функціонування еліт - умова процвітання сус-ва. У 70-х рр. 20 ст. виникає теорія демократичного елітізма.. Вони також розвивають психологічний підхід до аналізу і діял-ті еліт. Ствержд., що психологич. властивості  еліти - це гарант високого рівня керівництва. До 80-90гг. 20ст. всі ці т-і було піддано жорсткій критиці., оскільки вони ігнорують. соц-ну підоснову елітізма. У відповідь на цю критику виникає т-я плюралізму еліт.(Ортега-і-Гассет). Прибічникі т-і наполягають на тому, що на ранніх етапах капіталізму існувала одна арістокр. еліта. Тепер сус-во демократизувалося і виникло безліч еліт, які замінили собою пануючий клас - юридична еліта, управлінська, культурна, фінансова, політична. Але всі ці еліти виконують волю пануючого класу. Автори цієї т-і ствержд., що поділ на еліту і масу умовне. Все залежить від того як проявляти особисті якості. . Ліберальна т-я э.(Ч.Міллс)В його розумінні критерієм елітарності явл. володіння командними позиціями для захисту приватної власності. Головна ф-я еліти - забезпечення свого панування. Еліта - це меншина сус-ва з властивостями лідерства, інтегрована для підтримки свого панування.

12. Ж.-Ж. Руссо процес створення держави шляхом суспільного договору  уявляється двостороннім: з одного боку - індивіди, об'єднуючись, створюють державу, але, в той же час, самі стають продуктами держави і набувають спільних з нею рис.  Кожен стає невід’ємною частиною цілого, з’являється загальне “Я”. Народ вирішує питання про корисність законів, їх відповідність загальній волі. Будь-яка постанова не може стати законом, якщо вона прийнята без участі народу в її обговоренні і голосуванні.

В державі, на думку теоретика, повинна діяти "загальна воля". Але, щоб загальна воля діяла і стала законом, необхідні  три зовнішні умови:

·  подолання соціальної нерівності  шляхом рівномірного розподілу власності між членами суспільства;

·  фундаментальна  політична єдність, тобто в державі найкраще, коли не буде часткових асоціацій, але якщо такі вже з'явились, то їх кількість слід збільшувати, щоб попередити нерівність між ними;