Християнство відігравало провідну роль не тільки у внутрішній, але і в зовнішній політиці. В якості головного завдання визначалось розповсюдження християнської релігії серед всіх інших народів, що здійснювалось з допомогою місіонерів, які водночас були і дипломатами. В основу зовнішньополітичної доктрини було покладено мету – створення “Ойкумени” – могутньої християнської цивілізації, що об’єднає ряд племен і народів.
У Візантії досягає розквіту дипломатична і посольська справа, розробляється система рангів і правил дипломатичного етикету. Особливістю візантійської дипломатії було визнання того, що для досягнення поставленої мети вважалось прийнятним використання будь-яких засобів.
Визначним досягненням Візантійської імперії став стрімкий розвиток юриспруденції, яка не тільки успадкувала кращі традиції греко-римської правової думки, але і значно збагатила її. Тут не просто виникають закони, що регламентують різні сфери життя суспільства, але і з’являються перші кодекси та зведення. Законодавство, особливо за часів імператора Юстиніана, відрізняється гуманістичною і моральною спрямованістю, оскільки проголошується природна рівність людей, засуджується рабство, врегульовуються сімейні стосунки з позицій рівноправності чоловіка і жінки, заборони диктату батьків по відношенню до дітей. Увага приділялась не тільки законотворчій діяльності, а і юридичній освіті. Було створено ряд посібників для бажаючих оволодіти юридичною наукою.
22.В перші десятиліття другої половини XIX ст. домінуючими в політичному житті України були проблеми ліквідації кріпацтва в економіці, соціальній та правовій сферах. На фоні кризи феодально-кріпосницької системи та визрівання у її надрах капіталістичною укладу народились у 40-х роках XIX ст. певні ідеї, суспільно-політичні погляди. Цьому періоду притаманні такі риси становлення політичної думки в Україні: національна ідея, республіканська форми правління, реформування державного устрою. З виникненням політичних програм політичних партій і об'єднань, що діяли в той час в Україні зародилася «політична думка свободи, самостійності і рівноправності націй, було виставлено вперше думку про самоуправу української області в Австрії. Пізніше думка була конкретизована девізом українських депутатів «щоб у свободній Австрії наш народ як самостійний мав рівне право побіч інших слов'янських народів»
М.П. Драгоманов. Зробив великий внесок у розвиток демократичного напрямку в українській політичній науці, а саме у вирішення проблем держави и права, політичної влади. Він вважав, що від держави розвиток має йти до вищої політичної організації людей—до всесвітньої федерації. Основними факторами, що спричинили виникнення держави і права були розвиток людського розуму, матеріальних процесів, концентрація земель внаслідок завоювань. Розробив питання суті держави і права у зв'язку з різними формами політичної організації суспільства. Головним критерієм оцінки політичної організації є служіння народу. Парламентська форма правління не задовольнила його, бо за такої форми депутати стають головуючими над народом і самостійно без волі народу почали вирішувати державні справи. Відсутність елементарних правових порядків при пануванні примусу в Росії дала підставу Драгоманову охарактеризувати її уряд, як тиранію. Суть держави полягає не в формі побудови державної влади і в правах, якими наділені громадяни—свободі слова, забезпеченні працею, свободі організації товариств, національній свободі.
Сьогодні не втратили актуальності думки Драгоманова, що при державній централізації не може бути справжньої свободи, бо все буде придушувати бюрократичне чиновництво. Так само актуальними є його слова про те, що народи існують не для держави, а навпаки — держава існує для народу. В багатонаціональних державах повинні враховуватись інтереси всіх націй, а не лише вибраних.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.