|
Переваги: 1. Дозволяє впливовим, добре організованим партіям перемагати на виборах і створювати однопартійні уряди; 2. Створює можливості для формування ефективного і стабільного уряду. |
Переваги: 1. Сприяє широкому представництву інтересів суспільних груп, а органи влади відображають реальну розстановку політичних сил в суспільстві; 2.
3. Сприяє розвитку політичного плюралізму і багатопартійності. |
|
Недоліки: 1. Значна частина виборців залишається без представництва в органах влади, оскільки при розподілі парламентських мандатів має значення тільки одержання кандидатом більшості голосів, а голоси, віддані іншим кандидатам не беруться до уваги; 2. Партія, що отримала менше голосів, ніж її суперники, може виявитись представленою в парламенті більшістю депутатських мандатів; 3. Дві партії, що набрали приблизно однакову кількість голосів, проводять в органи влади різну кількість кандидатів. |
Недоліки: 1. Виникають складності при формуванні уряду в результаті відсутності домінуючої партії і створення багатопартійних коаліцій, до яких входять партії із різною метою і завданнями. Тому уряди, створені на такій основі нестабільні; 2. Політичні сили, що не мають підтримки в масштабах всієї держави, можуть отримати представництво в органах державної влади; 3. Слабкість зв'язків між депутатами і виборцями; 4. Існує значна залежність депутатів від своїх партій і їх керівництва, що значно сковує депутатів і може вплинути на процес обговорення і прийняття важливих законодавчих актів. |
Для екстремізму характерним є намагання жорстко затвердити свою систему ідеологічних поглядів і політичних цінностей, нав’язати їх опонентам, вимоги сліпої покори і виконання всіх наказів, навіть тих, що суперечать здоровому глузду. Однією із важливих ознак екстремістських ідеологій є визнання насильства в якості головного, постійно застосовуваного інструмента політики. Як правило, насильство супроводжується порушенням норм і принципів демократії і у випадку політичного екстремізму набуває масового розмаху і політичної цілеспрямованості.
В державах, що йдуть шляхом втілення екстремістських ідеологій використовується постійна загроза репресій в будь-який момент і по відношенню до всіх без виключення. Ніхто, навіть самі правителі і їх найближче оточення не можуть сподіватись на справедливий захист, якщо вони опиняться серед підозрюваних. Головними засобами державного впливу є беззаконне ув’язнення та засудження, депортація, конфіскація майна, (питки), “нещасні смертні випадки”, “самогубства”, цензура над усіма сферами життя людей, маніпулювання інформацією, ізоляція суспільства від зовнішнього світу. При цьому репресії не бувають одноразовими. Вони постійно повторюються з метою переконання всіх, що в будь-який момент їх можуть піддати репресіямТрадиційно виділяють “правий” і “лівий” екстремізм.
На правому крилі знаходяться доктрини і політичні рухи, які підтримують диктатуру особистості чи еліти, не враховуючи ролі представницьких і самоуправлінських органів, є прибічниками нерівності громадян, основаної на біологічних, соціальних чи політичних рисах. Праві екстремісти викривають вади суспільства із надто консервативних позицій за відсутність порядку, падіння моральності, егоїзм. Серед крайньо правих ідеологій можна виділити дві головні течії: реакційні течії нефашистського і фашистського походження, однак на практиці буває досить важко провести грань між ними. Труднощі заключаються в наявності спільних рис при відсутності чітких критеріїв розмежування. Спільним для вказаних течій є заперечення будь-яких форм демократії, нацизм із схильністю до шовінізму, вороже ставлення до інших доктрин, прагнення до застосування безпосереднього насильства.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
Забезпечує зворотний
зв'язок між державою і структурами громадянського суспільства;