Відповіді на екзаменаційні питання № 1-30 з дисципліни "Політологія" (Формування політичних доктрин. Давньоримська політична думка. Екстремістські ідеології), страница 7

·  пряма  форма демократії ( представницьку демократію вважає рабством, оскільки воля кожної людини невідчуджувана, а тому не може бути представлена).


13. Відомий французький мислитель Алексіє Токвіль (1805-1858 рр.). Вихідне посилання роздумів Токвіля в книзі «Демократія в Америці» — ствердження, що демократичні ідеї («рівність») безупинно пробивають собі шляхів багатьох країнах. Але його турбувала проблема можливого конфлікту між політичною рівністю і політичною свободою в демократичному суспільстві. Для егалітарного суспільства, стверджував Токвіль, характерна тенденція перетворювати корпоративні структури аристократичного суспільства в масу розрізнених, ізольованих один від одного людей. Це приведе до того, що політичним наслідком демократичного індивідуалізму може бути не рівність у свободі демократичного республіканізму, а рівність у рабстві демократичного деспотизму. На думку Токвіля, демократії притаманні два небажані наслідки:«демократія не дає народу найдостойнішого уряду» і політична тиранія більшості. Він пояснював це тим, що буржуазний індивідуалізм спричинює такий негативний факт, як відмова громадян від участі в суспільному житті. З погляду Токвіля, політична апатія означає початок процесу політичної централізації і соціального підпорядкування.

Токвіль вважав, що представницька влада багато в чому коригує негативні тенденції демократії, і водночас зазначав, що однієї представницької форми влади недостатньо для протистояння негативним наслідкам демократії. І все ж, завдяки своїм унікальним перевагам, демократія в змозі нейтралізувати їх. Токвіль виділяв дві основні переваги демократії над іншими формами правління: вона сприяє благополуччю найбільшого числа громадян, забезпечує політичні свободи або широку участь мас у політичному житті. В інтересах попередження деспотизму люди, стверджує Токвіль, повинні свідомо культивувати мистецтво добровільної політики й соціальної кооперації, створювати вільні установи місцевого самоврядування, а також добровільні політичні й громадянські асоціації. З їх допомогою, вважав він, люди можуть безпосередньо брати участь в управлінні суспільством, генерувати політичну культуру і громадянський дух.


14. Державі передує природний стан суспільства. Характеризуючи цей стан по-різному, теоретики приходять до висновку, що держава створена в результаті суспільного договору. Вона є продуктом людського розуму. В додержавному суспільстві не була гарантована безпека і законність, тому люди, добровільно обмеживши свою свободу, передали частину природних прав монарху в обмін на закон.

Люди доброзичливі, тому природний стан суспільства був достатньо впорядкованим. Але в результаті відсутності механізму справедливого користування природними правами, з’явились тривожні симптоми “війни всіх проти всіх”. Це призвело до заключення суспільного договору і створення громадянського суспільства. Обгрунтовує нерозривну єдність основних політичних та економічних прав людини. При переході із природного стану в державний політичні права і свободи зберігаються і стають обмежувачами повноважень держави, перепоною для її замахів на економічну свободу і власність приватних осіб. Гарантії економічної свободи можливі лише при підкріпленні її свободою політичною. Локка називають родоначальником лібералізму, оскільки він вперше чітко розділив поняття особистість, суспільство і держава, надавши особистості найвищого статусу.

Щоб уберегти людину і суспільство від необгрунтованих зазіхань з боку держави, пропонує поділити публічно-владні повноваження держави між різними її структурними елементами, які повинні обмежувати і врівноважувати один одного. Законодавча влада – парламент, виконавча – король або кабінет міністрів. Держава повинна підкорятись суспільству, а суспільство – особистості. Падіння державної влади не означає кінець суспільства, яке може створити нову державну владу.

Локк вказує, що людина від народження має природні права – на життя, свободу і приватну власність, що є засобом досягнення свободи. Власність дає можливість забезпечити сім’ю всім необхідним і приділяти більше уваги власному розвитку і самоудосконаленню.