Відповіді на екзаменаційні питання № 1-30 з дисципліни "Політологія" (Формування політичних доктрин. Давньоримська політична думка. Екстремістські ідеології), страница 14

За соціально-політичними ідеалами: комуністичні; соціал-демократичні; ліберальні; консервативні;фашистскі;націоналістичні;регілійної орієнтації;екологічні; популістські (без визначених ідеалів).

За формою партійного керівництва:

колективного керівництва; колективного керівництва з чітко вираженим верховенством лідера;  особистісного керівництва; авторитарні;

консенсуального керівництва.

За місцем партій у політичній системі:

державні; авторитарні; парламентські.

За ступенем впливу політичної ідеології:

ідеологізовані (комуністичні); доктринальні (соціал-демократичні); партії ділових інтересів;

прагматичні.

За політичним статусом: правлячі; ті, що підтримують владу; опозіційні; нелегальні

За характером партійних доктрин:

революційні;реформаторські;консервативні; реакційні.

За політичною орієнтацією: ліві;центристські; праві; ультра (правий та лівий екстремізм).

24. В найбільш загальному розумінні маніпулювання можна визначити як специфічний вид психологічного впливу, метою якого є програмування емоцій і почуттів, думок і прагнень, настроїв і психологічного стану людей для забезпечення потрібної чи бажаної для конкретного суб’єкта поведінки. Можна виділити декілька специфічних рис маніпулятивного впливу. По-перше, маніпуляція є виключно духовним видом впливу, оскільки об’єктом її дії є духовний світ і психічні структури особистості, її внутрішні переконання, духовні цінності.

По-друге, це неявний, ретельно замаскований вплив, адресат (об’єкт) якого має навіть не здогадуватись про застосування впливу на нього, бути переконаним в природності і неминучості всього, що відбувається навколо, перебувати в світі спотвореної дійсності. В акті маніпуляції поєднуються дві мети – явна і прихована, що найчастіше маскується під явну. По-третє, маніпуляція завжди пов’язана із спотворенням минулого чи теперішнього шляхом застосування маніпулятивного підходу до роботи з інформацією: її приховуванням чи дозованим подаванням, висмикуванням із контексту реальних подій і наданням під іншим кутом зору. Три вищезгадані специфічні ознаки в сукупності визначають четверту: маніпулювання вже стало професією і визначальною складовою технології влади. Як складова ресурсу і технології влади, маніпулювання не тільки спонукає і стимулює громадян до бажаної для відповідного сегменту еліти поведінки, але й примушує їх хотіти поступати саме так і вірити, що в своїй поведінці вони керуються своїми власними думками, переконаннями та інтересами. Як окрема технологія влади, маніпулювання є засобом контролю над масовою свідомістю в демократичному суспільстві чи такому, що претендує на демократичність. В ряді робіт західних науковців, що досліджують дану проблематику, сама демократія характеризується не тільки як умовна політологічна категорія та ідеологічний штамп, а як специфічний сучасний тип деспотизму, оснований на духовному підкоренні мас і монополізації владою засобів впливу на духовний світ людини. Арсенал таких засобів вже вийшов за рамки конкретних політичних кампаній і ЗМІ, розповсюдився на всі сфери культури, освіту. Головним наслідком їх застосування стає створення видимості того, що люди в суспільствах, які називаємо демократичними, самі визначають свої інтереси і ними керуються в політичній поведінці.

25. У перекладі з фр. Елітарний-кращій, відбірний. Елітарність - належність до людей, які мають специфіч. соц.-значимі якості.

Політична еліта- група чи сукупність груп, які безпосередньо і систематично беруть участь у прийнятті рішень, пов’язаних із використанням державної влади чи впливом на неї і відрізняються привілейованим станом та престижем.

Класичні теорії еліт:

Г. Моска (концепція політичного класу)

·  Будь-яке суспільство неминуче ділиться на дві нерівні по соціальному становищу і ролі групи – клас управляючих і клас управляємих;

·  Критеріями формування є здатність до управління іншими людьми, моральні та інтелектуальні переваги;