Оплата ризиків поділяється на дві групи: відшкодування збитків самим учасником ринку і відшкодування збитків страховою організацією. В останньому вмпадку учасник ринку сплачує певну страхову премію страховій організації, що і є його безпосередніми витратами з оплати ризику. Якщо ж страхова подія відбудеться, усі втрати будуть відшкодовані страховою організацією і тому не будуть відноситись до витрат застрахованого учасника ринку.
Тому на практиці оплата ризиків – це або відшкодування збитків самим учасником ринку, або його витрати на страхування доставки грузів. Страхування грузів звичайно є обов’язковою умовою самого транспортного процесу. На практиці можуть мати місце найрізноманітніші умови поставки з точки зору розподілу усіх витрат з доставки між постачальником і покупцем. Ці умови в цілях спрощення рішення питань сплати доставки більш-менш стандартизовані з врахуванням специфіки процесів транспортування різними транспортними засобами, але останнє «слово» завжди залишається тільки за сторонами договору поставки. Як вони домовляться про те, хто і які витрати буде сплачувати понад ціну самого товару, так і буде.
Використання торгтових посередників для постачання готової продукції. у випадку транзитної форми постачання, тобто постійного збуту готової продукції самим виробником її безпосередньому (кінцевому) споживачу, звичайно ніякі ринкові посередники не потрібні. Однак часто збут готової продукції неможливий без участі ринкових торгових посередників. Різні форми їх участі в процесах збуту отримали своє відображення у понятті каналу розподілу.
Канал розподілу – це метод організації поставки готової продукції від виробника до її споживача через торгових посередників. Канал розподілу має відношення перш за все до складської форми постачання, при якій готова продукція постачається спочатку на склад торговця, а вже від нього просувається до споживача.
Посередник – це фізична або юридична особа, що сприяє встановленню ділових зв’язків між виробниками продукції, продавцями цінних паперів, з одного боку, і споживачами – з іншої.
Посередниками в операціях фізичного розподілу є різні спеціалізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські (логістичні) фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільні центри, підприємства по сортуванню, упакуванню готової продукції, вантажопереробці та інші підприємства. Логістичні операції, що відносяться до фізичного розподілу, можуть виконуватися і торговельними посередниками.
Спонукальним мотивом до координації й інтегації в логістичному ланцюжку служить підвищення загальної конкурентоздатності.
Однак, якщо торговець постачає свому клієнту безпосередньо зі складу виробника, то у матеріальному сенсі має місце транзитна форма постачання, так як продукція переміщується без проміжного складування, але що стосується руху грошових засобів, має місце непряме (опосередковане) постачання, так як покупець у цьому випадку оплачує продукцію тільки торговцеві, а не напряму її виробнику.
В цілому до виробника той чи інший канал збуту має відношення лише у той мірі, у якому йому доводиться мати справу з відповідною торговою організацією, яка закупає у нього продукцію. Виробникові в принципі байдуше, хто є безпосереднім покупцем його продукції – посередник-торговець або кінцевий покупець. Можна сказати, що для нього часто будь-який продаж продукції є «транзитне» постачання.
Договірна діяльність. Дана функція полягає в укладенні і виконанні договора постачання. Договір постачання використовується як при закупівлі предметів праці учасником ринку, так і при реалізації ним своєї власної продукції.
Договірна робота може бути організована відділом збуту на підприємстві або самостійним підрозділом, який займається договорами з купівлі для даного виробника (учасника ринка). Останній варіант організації договірного процесу найбільш доцільний, якщо об’єм договірної роботи у учасника ринку достатньо великий.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.