Організація допоміжного господарства. Наукова організація праці на підприємстві. Технічне нормування праці на підприємстві (Глави 12-14 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах), страница 20

3.  Методична ланка, представлена науково-дослідними підрозділами та організаціями з питань НОП. У галузях – це центри організації праці або лабораторії НОП у складі науково-дослідних організації, на підприємствах – відділи, лабораторії з НОП. Вони проводять наукові дослідження з проблем НОП, розробляють методичні рекомендації, типові організаційні рішення й проекти, нормативно-методичні матеріали з НОП.

4.  Форма залучення трудящих до вдосконалення організації праці. У цій роботі провідну роль відіграють профспілки та створювані ними органи і творчі об’єднання – ради з НОП на підприємствах, творчі бригади НОП у цехах та інших підрозділах. Профспілки беруть участь в удосконаленні організації праці через укладення колективних договорів, через роботу своїх комісій.

Успіх справи досягається лише при взаємозв’язаній дії всіх чотирьох ланок управління організацією праці.

Робота по науковій організації праці на підприємстві складається з ряду етапів, які тісно пов’язані один з одним.

Аналіз стану організації праці. Йому передує вивчення загальних показників економічної ефективності виробництва, таких як рівень продуктивності праці, трудомісткість продукції, використання виробничих потужностей та основних фондів /випуск продукції на 1 крб. основних виробничих фондів або на одиницю обладнання/, показники якості продукції /сорність, процент браку/.

Серед показників, які характеризують стан організації праці, найважливішим є показник використання робочого часу. Про ступінь ефективності використання робочого часу можна судити, порівнюючи фактично витрачений робочий час з його плановим фондом. Цілоденні втрати виявляються за даними табельного обліку та матеріалами статистичної звітності, внутрішньозмінні – за матеріалами спеціальних спостережень, фотографій робочого дня.

Внутрішньо змінні втрати на виробництві значною мірою зумовлються недоліками у поділі та кооперації праці, в організації робочих місць та системі їх обслуговування. Тому при аналізі необхідно вишукувати можливості удосконалення існуючих форм поділу та кооперації праці, досліджувати доцільність перерозподілу функцій між працівниками, з’ясовувати можливість механізації трудомісткість фізично важких робіт, доцільність централізації допоміжних робіт. Необхідно проаналізувати шляхи поліпшення прийомів та методів праці, виявити передовий досвід у цій галузі. Вивчаються дані про поширення багатоверстатного та багато агрегатного обслуговування,  про використання суміщення професій та посад, про ступінь розвитку бригадної праці і наявність бригад нового типу. Особливої уваги слід надати особливій перевірці існуючих умов праці, санітарно-гігієнічних параметрів виробничого середовища.

  Проводиться аналіз кваліфікаційного складу колективу, для чого зіставляються розряди робітників з розрядами виконуваних ними робіт, з’ясовуються причини браку виготовлюваної продукції, випадку невиконання норм праці у зв’язку з  недостатньою кваліфікацією працівників. Вивчається плинність кадрів шляхом обробки даних періодичного обліку кадрів, заяв про звільнення, анкетного обстеження робітників, які звільняються, виявляються фактори , які впливають на рух робочої сили.

  Досліджується стан дисципліни праці причини її порушень, соціально-демографічний склад порушників, заходи щодо запобігання дисциплінарним порушенням.

На основі даних аналізу стану організації праці  та виявлених у ній недоліків розробляється план впровадження НОП, який є частиною техпромфінплану підприємства, що дозволяє розв’язувати питання наукової організації праці у єдиному комплексі з іншими завданнями вдосконалення виробництва.

Плани НОП містять розрахунки очікуваної економічної ефективності, а також показників соціальної ефективності заходів. Для цього необхідні розрахунки витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, визначення розмірів планової економії, виявлення соціальних наслідків від проведення заходів /підвищення змістовності праці, її полегшення, зниження захворюваності працівників, підвищення задоволеності працею і т.д./.