Осередки враження при надзвичайній ситуації: характеристики та шляхи зниження впливу на населення і території, страница 9

де x – відстань від джерела зараження до заданого об’єкта, км.

Можливі втрати робітників і службовців на ОЕ та ХНО визначаються з використанням спеціальних таблиць.

Характеристика осередків ураження при аваріях на ВПНО. Під час аварії (вибуху або займання) на ВПНО утворюється осередок вибуху (пожежі), що являє собою територію, в межах якої внаслідок впливу вражаючих факторів (ударної хвилі та теплового випромінювання) можуть відбуватися враження людей, пожежі, руйнування та пошкодження обладнання, будівель, споруд, а також негативний вплив на довкілля і складатися негативні пожежна та інженерна обстановки.

Під пожежною обстановкою розуміють масштаби та характер (вид) по­жеж на ОГД, у населених пунктах або на територіях, що виникають у НС  і впливають на безпеку життєдіяльності мешканців, роботу ОЕ та дії сил аварійно-рятувальних служб і ЦО.

Оцінка ПО здійснюється методом прогнозування і за даними розвідки району пожежі. Якщо вона відбувається за даними розвідки для уточнення прогнозованої оцінки, то має на меті визначення обсягу та часу проведення заходів з ліквідації пожежі та її наслідків.

При оцінці ПО необхідно враховувати, що пожежі незалежно від їхнього виду та місця виникнення розвиваються за однією й тією ж закономірністю і містять три фази (рис.3.3):

1 – фаза розвитку пожежі, яка триває з момен­ту загоряння до охоплення полум’ям усього приміщення. Температура полум’я при цьому зростає поступово протягом усієї фази. У цій фазі пожежу можна ліквідувати за корот­кий час обмеженими засобами;

2 – фаза стійкого горіння, характери­зується настанням найбільш небезпечного пе­ріоду, при якому температура полум’я досягає максимального значення. Фаза закінчується після вигорання 80 % маси горючих матеріалів;

3 – фаза догорання, тут швидкість горіння невелика, а температура різко знижується.

Оцінка ПО містить визначення масштабу та характеру (виду) пожежі, напрямку та швидкості її поширення, аналіз впливу пожежі на стійкість ОГД та життєдіяльність населення, а також  висновки і рекомендації щодо підвищення пожежної безпеки, визначення найбільш доцільних дій пожежних підрозділів, АРС та формувань ЦО.

Кінцевою метою оцінки за методом прогнозування є розробка заходів щодо підвищення протипожежної безпеки ОГД.

У випадку завалення стін розвиток пожежі закінчується на тій фазі, коли починаються руйнування і період горіння та жевріння в завалах, який може продов­жуватися тривалий час (доба і більше).

Загоряння речовин обумовлюється тепловим впливом, джерелами якого можуть бути відкритий вогонь, вибух, коротке електричне замикання, руйнування печей, газопроводів, розряди блис­кавок тощо. Можливість виникнення пожеж установлюють за займистістю матеріалів від теплового імпульсу, що може виникнути при аваріях, вибухах, землетрусах, бурях тощо.

Тепловий імпульс U_теп можна розрахувати за температурою загоряння або нагрівання матеріалів і виробів:

де DТ – підвищення температури матеріалу з боку, який нагрівається, °С; U_Т – кількість теплового випромінювання, яке поглинається одиницею поверхні матеріалу (питомий тепловий імпульс), кДж/м²; l – коефіцієнт теплопровідності, кВт/(м^.K); C_V – питома теплопровідність речовини, кДж/ (м^3.К); t_п = 0,02 – час прояву найбільшої температури теплового імпульсу, с; q – потужність вибуху, кт; А – коефіцієнт поглинання теплової енергії матеріалом; a – кут між напрямком поширення тепла і перпендикуляром до нагрітої поверхні.

Вогнестійкість будівель і споруд визначається займистістю їхніх елементів та межами вогнестійкості основних конструкцій (частин) будинків і споруд.

Займистість того або іншого елемента будинку визначається займистістю будівельних матеріалів, з яких він виготовлений, і може бути встановлена залежно від величини теплового імпульсу. Вважають, що пожежі виникають при тепловому імпульсі 100…150 кДж/м².

Залежно від виду використаних будівельних матеріалів розрізняють 5 ступенів вогнестійкості будівель та споруд: