Осередки враження при надзвичайній ситуації: характеристики та шляхи зниження впливу на населення і території, страница 23

Якщо за попередньою оцінкою визначити можливу максимальну величину надмірного тиску на території ОГД, то оцінку ІО можливо здійснити для цієї величини DР_ф у такій послідовності: визначається зона руйнувань, в якій опинився об’єкт (слабких, середніх, сильних, повних), та наноситься на карту (схему); визначається ступінь руйнувань споруд і будівель ОГД, імовірність виникнення завалів та їх характеристика, обсяг інженерних робіт; окреслюються шляхи вводу формувань ЦО і під'їзди їх до місць проведення робіт; визначається порядок інженерного забезпечення АРІНР, готуються пропозиції щодо проведення АРІНР; відновлення виробництва, а також подальшого підвищення стійкості ОГД та його елементів.

Світлове випромінювання – електромагнітне випромінювання в ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній областях спектра. На відкритій місцевості СВ має більший радіус дії в порівнянні з УХ, тому що швидкість світла більша від швидкості звуку. Основним параметром, який характеризує вражаючу дію СВ, є світловий імпульс (СІ). Світловий імпульс – це кількість світлової енергії, яка падає на 1 м² освітленої поверхні, що перпендикулярна до напряму випромінювання, за весь час свічення області вибуху. В одиницях СІ світловий імпульс вимірюється в джоулях на квадратний метр. Може застосовуватись також позасистемна одиниця кал/см² (1 кДж/м² = 0,238 кал/см²; 1 кал/см² = 41,868 кДж/м² » 42 кДж/м²).

Тривалість світлового імпульсу залежить від потужності боєприпасу та визначається за емпіричною формулою

де q – потужність боєприпасу, кт.

СІ в даній точці прямо пропорційний потужності вибуху та обернено пропорційний квадрату відстані від центра вибуху. На СІ також впливають вид ядерного вибуху, стан (прозорість) атмосфери та інші фактори. У випадку наземних вибухів СІ на поверхні землі при тих же відстанях приблизно на 40 % менший, ніж при повітряних вибухах такої ж потужності. Пояснюється це тим, що в горизонтальному напрямку випромінює не вся поверхня сфери, а лише півсфера, хоча і великого радіуса.

Уражаюча дія СВ визначається частиною енергії світлового імпульсу, яка перетворюється в теплову та нагріває опромінений об’єкт. СВ діє на незахищених людей, викликає опіки відкритих частин тіла та пошкоджує очі. Залежно від СВ опіки розподіляють на 4 ступені тяжкості:

І ступінь – 100...200 кДж/м² (шкіра червоніє, розпухає);

ІІ ступінь – 200...400 кДж/м² (пухирі, тимчасова втрата працездатності);

ІІІ ступінь – 400...600 кДж/м² (омертвіння шкіри);

ІV ступінь – більше 600 кДж/м² (омертвіння підшкірної клітковини, м’язів, кісток, обвуглювання тканини).

Унаслідок дії СВ на матеріали може статися їх деформація, обвуглювання або займання. У зв’язку з цим осередок ядерного враження характеризується складним пожежним станом. Йому притаманні три основні зони пожеж: зона окремих пожеж, зона суцільних пожеж, зона пожеж у завалах (рис.3.7).

Зона окремих пожеж охоплює район, в якому пожежі виникають в окремих будівлях та спорудах. Пожежі в районі розосереджені. При наземному вибуху вона охоплює частину зони середніх руйнувань, усю зону слабких руйнувань (при повітряному вибухові – частину її) і розповсюджується за межі осередку ядерного враження.

Зона суцільних пожеж – територія, де під впливом світлового імпульсу виникають пожежі більш ніж 50 % будівель та споруд і протягом однієї-двох годин вогонь розповсюджується на більшу частину будівель, які розташовані в даному районі. Тут створюється суцільна пожежа, коли вогнем охоплено понад 90 % будівель. Зона охоплює більшу частину території сильних руйнувань осередку ядерного враження.

Зона пожеж у завалах охоплює всю зону повних і частину зони сильних руйнувань осередку ядерного враження. Для цієї зони характерне сильне задимлення та тривале (до кількох діб) горіння в завалах, інтенсивне виділення продуктів неповного згоряння різних токсичних речовин.