Осередки враження при надзвичайній ситуації: характеристики та шляхи зниження впливу на населення і території, страница 31

Термін "біологічна зброя" повніше визначає всі аспекти, пов'язані з цим поняттям; небезпечними збудниками хвороб, які штучно розповсюджуються, можуть бути патогенні представники всіх класів мікроорганізмів: бактерій, вірусів, спірохет, грибків та найпростіших. Усі вони поєднуються загальною назвою "біологічні за­соби" і складають основу, яка викликає враження при веденні біологічної війни.

Унаслідок застосування біологічних засобів (БЗ) утворюється зона біологічного (бактеріологічного) зараження, всередині якої може виникнути один або кілька осередків ураження. Зона біологічного зараження – це територія зараження біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах.Вона характеризується видом біологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно ОГД, часом утворення, ступенем небезпеки і зміною з часом. Осередок біологічного враження – це територія, де виникли масові захворювання людей, сільськогосподарських рослин і тварин. Межі осередку встановлюються проти­епідемі­ологіч­ни­ми закладами медичної служби ЦО та служби захисту тварин і рослин на підставі узагальнення результатів спостережень від постів радіаційного та хімічного контролю і санепідемстанцій.

Особливість біологічної зброї полягає насамперед у тому, що її бойовий ефект проявляється у вигляді виникнення масових інфекційних захворювань. Епідемічність – основна властивість біологічної зброї: первинний результат ураження людей з часом може поширюватись і зростати (якщо для виникнення інфекційно­го захворювання мінімальна доза, що інфікує, становить десятки або сотні мікробних одиниць, то їх розмноження в живому ор­ганізмі значно збільшує первинну хвороботворну біомасу і створює передумови для епідемічного поширення інфекційних за­хворювань). Також за умов застосування біологічних засобів пер­винне зараження людей і вторинне розповсюдження інфекції можуть здійснюватись через повітря, ґрунт, воду, харчові продукти тощо. Особливим способом поширення, характерним для деяких видів інфекцій, є трансмісивний шлях – через живих переносників: комах, кліщів, вошей, бліх та інших механічних переносників інфекцій.

У разі застосування біологічної зброї може сформуватись так звана "паразитарна система", яка складається зі збудника захворю­вання і середовища його існування (хворої людини або тварини), паразита-переносника і хазяїна його перебування, і, врешті-решт, до системи можуть підключитися об'єкти активного нападу паразита-переносника інфекцій – здорові люди і тварини. Завдяки такому своєрідному біологічному резервуарові інфекційний процес може підтримуватися досить тривалий час, якщо його не переривати спеціальними протиепідемічними заходами.

Значна вірулентність, виражена патогенність і відносно швидке розповсюдження забезпечують біологічним засобам здатність у стислі терміни викликати масові захворювання, незважаючи на незначну їх кількість у повітрі, на місцевості та об’єктах озброєння.

Розрахункова інфікуюча доза бактерій для людей порівняно з отруйними речовинами в десятки, а то й у сотні разів менша (табл. 3.10).

Складність своєчасного встановлення факту застосування біологічних засобів, можливість використання комбінованих рецеп­тур, значний психологічний вплив ситуації, яка виникає, – все це є серйозним доповненням до бойових властивостей біологічної зброї.