Осередки враження при надзвичайній ситуації: характеристики та шляхи зниження впливу на населення і території, страница 27

ЕМІ наземного ядерного вибуху на відстані до кількох кілометрів від центра являє собою одиничний сигнал з крутим переднім фронтом і тривалістю декілька десятків мілісекунд. Енергія ЕМІ розподілена в широкому діапазоні частот – від десятків герц до декількох мегагерц. Однак високочастотна частина спектра містить незначну частину енергії імпульсу; основна ж частина його енергії припадає на частоти до 30 кГц.

Амплітуда ЕМІ у вказаній зоні може досягати дуже великих значень – у повітрі від тисячі вольт на метр до десятків тисяч вольт на метр у залежності від потужності вибуху. В ґрунті амплітуда ЕМІ може доходити відповідно до сотень і тисяч вольт на метр. Оскільки амплітуда ЕМІ швидко зменшується з відстанню, ЕМІ наземного ядерного вибуху вражає тільки на відстані кількох кілометрів від центра вибуху. На великих відстанях він тільки короткочасно негативно впливає на роботу радіотехнічної апаратури.

Уражаюча дія ЕМІ зумовлена виникненням наведених напруг і струмів у провідниках, розміщених у повітрі, землі, на обладнанні та інших об’єктах. Радіуси зон, в яких на антенах, повітряних лініях зв`язку і підземних кабелях наводяться небезпечні для апаратури напруги, визначаються за відповідними  таблицями.

Як показник стійкості елементів апаратури електропостачання, електричних систем, радіотехнічних засобів і засобів зв’язку, що є на об`єктах до впливу ЕМІ ядерного вибуху, беруть коефіцієнт безпеки К, який визначається відношенням граничнодопустимого наведеного струму чи напруги U_D до дійсно наведеного, тобто створеного ЕМІ в даних умовах  U_E. Коефіцієнт безпеки – логарифмічна величина, що вимірюється в децибелах:

.

Оскільки окремі елементи систем можуть мати різні значення коефіцієнта безпеки, то стійкість системи в цілому буде характеризуватися мінімальним значенням коефіцієнта безпеки елементів, що входять до її складу. Це значення коефіцієнта безпеки є межею стійкості системи до впливу ЕМІ ядерного вибуху.

Осередок ураження під час вибуху нейтронного боєприпасу, ядерної зброї спрямованої енергії характеризується утворенням великої зони враження ПР, що викликає масові враження людей та сільськогосподарських тварин. Нейтронний боєприпас (різновид ядерного) являє собою малогабаритний термоядерний заряд з потужністю не більше 10 кт, у якого основна частина енергії виділяється в результаті реакції синтезу ядер дейтерію та тритію. Вражаючі фактори – високоінтенсивні потоки енергії малого розходження, що поширюються зі швидкістю світла або близькою до неї.

Умовно цей осередок розділяється на такі зони: зону комбінованого враження, зону надтяжких радіаційних уражень, зону тяжких радіаційних уражень, зону середніх радіаційних уражень, зону легких радіаційних уражень.

Для порівняння: під час вибуху нейтронного боєприпасу потужністю 1 кт на висоті 150 м зона комбінованого враження дорівнює біля 430 м; зона надтяжких уражень – 1200 м; зона тяжких уражень – 1450 м; зона середніх уражень – 1550 м; легких уражень – 1650 м.

У даний час небезпека застосування ядерної зброї не є першорядною. Відбувається це тому, що "ядерна зброя" являє собою значний  воєнно- технічний комплекс, що містить ядерні боєприпаси, засоби їх доставки до місця застосування, систему керування. Реальною ядерною зброєю, що може розглядатися як загроза для інших членів світового співтовариства, володіють лише Сполучені Штати Америки, Росія, Китай, Великобританія, Франція, ядерна політика яких характеризується як украй обережна і стримана. Технічні можливості Індії, Пакистану і деяких інших держав поки істотно нижчі. Більш того, держави – власники ядерної зброї – багаторазово офіційно заявляли, що розглядають її тільки як засіб стримування потенційного агресора, тобто вважають її скоріше політичною зброєю, ніж зброєю для бою. Отже, можна сподіватися, що ймовірність її масованого чи групового застосування у військових конфліктах, які відбуваються або прогнозуються, є невеликою. Загальна тенденція світового розвитку щодо ядерної зброї полягає в обмеженні її розповсюдження, підготовці заборони на застосування, у поступовому скороченні й остаточному знищенні, як зброї, що загрожує самому існуванню людства. Таким чином, і в більш віддаленому майбутньому застосування ядерної зброї малоймовірне.