Виробництво, транспортування, зберігання і використання РР чітко регламентуються спеціальними правилами технології, техніки безпеки та контролю за їх застосуванням. Однак при аваріях на атомних реакторах можуть бути пошкоджені або зруйновані елементи конструкцій АЕС, технологічні лінії, виникнути пожежа, викид радіонуклідів у довкілля, люди можуть бути опромінені гамма-нейтронним потоком і надходитиме радіоактивний пил, що забруднюватиме органи дихання і травлення, шкіру і слизові оболонки.
Масштаб радіаційної аварії визначається розміром території, а також чисельністю персоналу і населення, які залучені до неї. За своїм масштабом радіаційні аварії поділяються на два великі класи: промислові та комунальні. До класу промислових належать такі радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі території виробничих приміщень і проммайданчиків об’єкта, а аварійного опромінювання може зазнавати лише його персонал. До класу комунальних належать радіаційні аварії, наслідки яких не обмежуються приміщенням об’єкта та його проммайданчиком, а поширюються на оточуючі території, де мешкає населення. За масштабом комунальні радіаційні аварії поділяються на локальні, якщо в зоні аварії проживає населення загальною чисельністю до 10000 чол.; регіональні, при яких у зоні аварії опиняються території кількох населених пунктів, один чи декілька адміністративних районів і навіть областей, а загальна чисельність утягнутого в аварію населення перевищує 10000 чол.; глобальні – це комунальні радіаційні аварії, в які втягуються значна частина (чи вся) території країни та її населення.
Ступінь забруднення характеризується поверхневою, об’ємною та масовою щільністю зараження радіонуклідами і визначається, як відомо, активністю того чи іншого радіонукліда, яка припадає на одиницю площі, об'єму та маси. Радіаційний вплив на персонал об'єктів і населення в зоні РЗ при аварії на АЕС оцінюється величиною дози зовнішнього та внутрішнього опромінення людей.
Зовнішнє опромінення – опромінення людей безпосередньо від джерела іонізуючого випромінювання, яке знаходиться за межами тіла людини, головним чином від джерела гамма-, бета-, рентгенівського випромінювання і нейтронів. Крім того, має місце внутрішнєопромінення, від якого неможливо захиститися після того, як радіонукліди потрапили до організму. Воно відбувається, коли ДІВ знаходиться всередині тіла людини. Кількість більшості радіонуклідів у тілі людини можна виміряти безпосередньо інструментальним методом за кількістю випущеного ними випромінювання.
У дозиметрії розрізняють експозиційну, поглинуту й еквівалентну дози опромінення, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину.
Експозиційна доза – кількісна характеристика поля іонізуючого випромінювання. Визначається тільки для повітря при гамма- і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза – це кількість енергії, яка поглинута одиницею маси опроміненої речовини, основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної безпеки. Еквівалентна (біологічна) доза – це дозиметрична величина для оцінки дії випромінювання на біотканини (завдавання шкоди здоров’ю людини від дії ІВ конкретного складу). Зовнішнє і внутрішнє опромінення людини спричиняють виникнення гострої променевої хвороби. Залежність тяжкості гострої променевої хвороби від величини доз опромінювання наведено в табл. 3.1.
Характер і масштаби РЗ місцевості при аваріях на АЕС залежать від типу реактора, ступеня його зруйнування, метеоумов, рельєфу місцевості і, головним чином, від характеру вибуху (тепловий чи ядерний). Тут можливі два варіанти аварії: перший (типу Чорнобильської), коли відбувається тепловий вибух із зруйнуванням реактора, і другий, коли вибух відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. У цьому випадку забруднення навколишнього середовища буває таким, як при наземному ядерному вибуху.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.