Професійна готовність майбутніх практичних психологів до роботи з особами, схильними до самогубства, страница 9

— спеціалізовані психіатричні терапевтичні (медикаментозні й немедикаментозні) заходи, спрямовані на запобігання формуванню (рецидивам) суїцидальної активності, а також на лікування психічних розладів, що спричинюють суїцидогенез;

— психологічні корекційні заходи, мета яких полягає у зміні особистісних установок щодо автоагресивних проявів, підвищенні рівня психологічної захищеності, формуванні антисуїцидального бар'єра (активізації антисуїцидальних факторів особистості);

— соціальні заходи, зорієнтовані на зміну соціального статусу, соціально-економічних умов життя потенційних суїцидентів;

— інформаційно-навчальні заходи щодо поширення знань про особливості генезису і формування самовбивчої поведінки, способи самодопомоги при виникненні автоагресивних проявів, робота суїцидологічних служб; спеціалізовані навчальні суїцидологічні програми для спеціалістів, які працюють у галузі суїцидології і суміжних галузях.

2.  За послідовністю здійснення профілактики самовбивчих тенденцій:

—  первинна (заходи, які проводять із суїцидентами з метою запобігання повторним спробам; інформаційно-навчальні заходи з питань суїцидології для всіх категорій населення);

—  вторинна (робота із суб'єктами,  які здійснили спробу самогубства, для уникнення рецидивів суїцидальної поведінки);

—  третинна (надання допомоги близькому оточенню осіб, які скоїли суїцидальну спробу, для уникнення рецидивів суїцидальної поведінки). Спрямована на запобігання формуванню суїцидальної поведінки імітаційного характеру в такому оточенні [14].

Основою профілактики суїцидальної поведінки є суїцидальна превенція — запобігання суїциду, яке полягає у здатності визначити небезпеку реалізації суїцидальних дій на ранніх стадіях формування суїцидогенезу. Для цього необхідні знання соціальних і психологічних принципів формування суїцидальних спонук і вміння використовувати їх в інтересах суїцидента. Превенція на початковому етапі за відсутності автоагресивних проявів полягає у профілактичній, просвітницькій роботі, спрямованій на руйнування соціальних міфів і помилкових суджень про самогубство, якими мотивовано чимало суїцидів. Виявлення перших ознак автоагресивних спонук вказує на необхідність превентивного психокорекційного втручання. До ознак належать суїцидальні сигнали (погрози) або суїцидальні комунікації — характерні прояви суїцидальних намірів людини у міжособистісному спілкуванні. Вони є сигналами про наявність автоагресивних тенденцій і можливість вчинення суїцидальних дій.

Суїцидальний ризик підвищується, якщо кризовому стану й актуальному суїцидогенному конфлікту передували спроби самогубства, а також за наявності в анамнезі невротичних, особистісних розладів або депресивних станів, проявів безпорадності, безнадійності та соціальної ізоляції.

Висловлювання антивітальних переживань, суїцидальних фантазій, думок, намірів в умовах актуальної психотравмуючої ситуації і суїцидогенного конфлікту є складовою пресуїцидального періоду суїцидогенезу і вимагає проведення суїцидальної інтервенції — психіатричного або психотерапевтичного втручання (психологічної корекції), спрямованого на купірування (усунення певних проявів у клінічній картині) автоагресивних проявів і запобігання самознищенню. Здійснюють його і в найближчому постсуїцидальному періоді, коли психологічна значущість суїцидогенного конфлікту зберігає свою актуальність. У процесі суїцидальної інтервенції можна використовувати психофармакологічні засоби згідно з клінічними показаннями і в адекватному терапевтичному обсязі.

Суїцидальна інтервенція спрямована на особистісні якості, що зумовлюють схильність до патологічних форм автоагресії. До них належать яскраво виражена індивідуалістичність; екстернальний локус-контроль (схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам) з орієнтацією на ригідні власні цінності і критерії оцінки ситуації; алекситимія (труднощі у висловлюванні власних думок і почуттів); схильність до афективно звуженого сприймання ситуації (нездатність «приєднуватись» до думок та почуттів інших та ін.).