До методів психотерапевтичної корекції суїцидальної активності належать кризова психотерапія, когнітивна психотерапія, аксіологічна корекція. Також використовуються традиційні методи психотерапії: раціональний, сугестивний, гештальттерапію, психоаналіз, психосинтез, клієнт-центрований, медитативний, які спрямовують суб‘єкта на особистісне зростання (активацію внутріособистісних ресурсів), зміну основних установок, які сформували суїцидальну поведінку. Їх здебільшого використовують на початкових стадіях суїцидоенезу або у віддаленому постсуїцидальному періоді [16].
Ті, хто вирішив надати посильну підтримку (в тому числі телефонні консультанти або інші помічники), під час роботи можуть відчувати емоційні реакції, які ускладнюють ситуацію, такі як :
а) паніка («Я не в силах як-небудь допомогти»), яку слід подолати, оскільки клієнт шукає, з ким би поговорити і кому б довірити свої проблеми, коли вони присутні і надаючи допомогу, консультант, можливо, встановлює єдиний зв'язок того, хто звернувся з рештою світу;
б) страх («Що, якщо я навіть допоможу чимось, а він все одно зробить це?»), що свідчить про небажання вести розмову або відчувати неприємні емоції, кожна людина, в тому числі і клієнт, відповідальний за здійснений ним вибір, але консультант має реальну можливість допомогти;
в) фрустрація («Ще одна довга розмова, якої я не бажав би») через необхідність виконувати непосильну роботу, досвід, однак, показує, що допомога може бути надана досить швидко, знизивши інтенсивність базисної суїцидальної емоції безпорадності - безнадійності, можна вирішити завдання першої допомоги клієнту;
г) гнів («Невже можна бути настільки слабовільним, щоб зважитися на такий вчинок?»), який легко опановує людиною, відображаючи безпорадність консультанта; усвідомлення цієї емоції, безсумнівно, збільшує ступінь свободи і дозволяє ефективніше працювати з клієнтом;
д) образа («Його наміри не виглядають серйозними, напевно, він використовує мене»), яка часто виявляється у відношенні тих, чиї суїцидальні погрози не приймають всерйоз, наприклад молоді, крім того, людині властиво применшувати важливість і силу почуттів інших, оскільки інакше це вимагатиме адекватної власної відповіді. Слід взяти в якості вихідного посилання, що найчастіше суїцидальні загрози є криком про допомогу, а не маніпуляцією;
е) внутрішній конфлікт («Якщо людина чогось хоче, навряд чи хтось має право зупинити його»), який виникає через те, що вибір доводиться робити консультанту, однак по суті перед вибором стоїть клієнт, у консультанта вибору (надавати або не надавати допомогу) немає;
ж) безвихідність («Ця ситуація безнадійна: як я можу змусити її (його)? захотіти жити»), що виникає через велику кількість пред'явлених клієнтом проблем або складних ситуацій, в яких консультанту не можна загубитися - необхідно, вибравши головну, постаратися змінити ставлення клієнта до неї;
з) зречення («У такій ситуації я поводився б так само»), що свідчить про наявність у консультанта прихованих суїцидальних тенденцій, воно не відображає реальні факти, з якими звернувся клієнт, а випливає з прихованих намірів консультанта, які потребують усвідомлення в ході супервізії [17].
Висновки до розділу
Отже, професійна готовність психолога – система знань, вмінь та навичок, а також особистісних якостей, які необхідні для виконання професійних обов‘язків психолога.
Компонентами професійної готовності майбутніх практичних психологів до роботи з особами, схильними до самогубства виступають когнітивний, операційний, мотиваційний та особистісний.
Для осіб, які схильні до самогубства властиві такі особистісні якості, як тривожність, репресивність, низька самооцінка тощо.
Для запобігання самогубств використовується профілактика суїцидальної поведінки, суїцидальна превенція та інтервенція і психокорекція.
РОЗДІЛ 2.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.