Професійна готовність майбутніх практичних психологів до роботи з особами, схильними до самогубства, страница 7

— низька активність. Якщо вона суперечить свідомим настановам суб'єкта, той може визначити собі вирок як «непотребу»;

— песимізм — інтегрований прояв депресивних переживань, станів;

— схильність до самозвинувачень. Може розвинутись до суїцидонебезпечних меж насамперед під впливом звинувачень «значущих інших»;

— високий рівень тривожності. Наявний в осіб із меланхолійним темпераментом, але може розвинутись і в інших людей за стресогенних умов;

— особистісна незрілість, інфантильність. Унеможливлюють самоствердження, самореалізацію. Властива інфантильним особам імпульсивність зумовлює високу ймовірність суїцидальних дій [13].

Свідомість людей з антивітальними тенденціями, за спостереженнями Н. Бугайової, характеризують неадекватний рівень самооцінки; егоцентризм; автоагресія; гіперболізоване почуття вини, невпевненість у собі; усвідомлення власної малоцінності; утрудненість вольових зусиль при прийнятті рішень. В емоційній сфері суїцидентів виокремлюють:

—  високий рівень ситуативної й особистісної тривожності;

— переживання тривоги, пригніченості, безпорадності, безнадійності;

— гіперболізоване почуття провини, страх;

— самозвинувачення і відчай у зв'язку з невиправністю того, що сталося;

— стурбованість,  неспокій,  невдоволення,  злість, гнів;

— гетероагресивні (спрямовані на інших) та автоагресивні (спрямовані на себе) афекти.

Суїцидальність пов'язана також з екстраверсією (лат. ехtrа — поза і vertere — повертати), інтроверсією (лат. іntro — всередину і vеrtеrе — повертати), нейротизмом (емоційна нестабільність). Серед чоловіків-суїцидентів переважають стабільні інтроверти (флегматики, за класичною класифікацією темпераментів), дещо менше нестабільних екстравертів (холериків). Ще менше серед чоловіків, що вчинили суїцидальні спроби, нестабільних інтровертів (меланхоліків) і стабільних екстравертів (сангвініків). Серед жінок-суїциденток переважають нестабільні екстраверти; менше — стабільних і нестабільних інтровертів, найменше — стабільних екстравертів. Загалом найвищий відсоток суїцидентів серед нестабільних екстравертів, дещо менше — серед стабільних інтровертів, найменше — серед стабільних екстравертів [14].

Підсумовуючи вище сказане, можна сказати що особам, схильним до самогубства властиві такі особистісні якості як дратівливість, високий рівень тривожності, слабкий вольовий контроль, емоційна в‘язкість, песимізм, неадекватна самооцінка. Також суїцидальність залежить від екстраверсії - найбільшу схильність до самогубства виявляють стабільні екстраверти.

1.4. Специфіка та види роботи практичного психолога з суїцидентами

Люди з суїцидальними намірами не уникають допомоги, а навпаки, часто прагнуть до неї, зокрема до консультування. З тих, хто здійснює суїциди, майже 70% консультуються з лікарями загального профілю за місяць, а 40% - протягом останнього тижня до вчинення фатального вчинку, 30% так чи інакше висловлюють свої наміри, ставлячи до відома оточуючих.

У роботі з суїцидентами практичний психолог повинен знати та дотримуватись таких пстулатів:

1. Право на смерть. Суїцидент – насамперед особистість, здатна відважитися на самогубство і вчинити суїцидальні дії. Для нього саморуйнування є не етичною проблемою, а результатом нестерпного емоційного стресу.

2. Внутрішня логіка суїцидальної поведінки. Прийняття рішення про самогубство навіть у найгостріший пресуїцидальний період, якому властиві імпульсивні суїцидальні дії, завжди відбувається за внутрішньою логікою суїцидогенезу, має причинно-наслідковий розвиток. Ефективність суїцидальної інтервенції базується на розумінні соціальним педагогом, психологом й усвідомленні суїцидентом логіки розвитку суїцидальної поведінки як варіанта дезадаптивного реагування в екстремальних умовах.