3. Оцінка рівня ризику самогубства. Насамперед необхідно з'ясувати серйозність суїцидальних намірів. Від швидкоплинних, неоформлених думок про таку можливість до реалізації плану суїциду за актуального суїцидогенного конфлікту може минути дуже мало часу. Чим більш продуманий, підготовлений метод самогубства, тим вищий потенційний ризик летального фіналу.
За високого суїцидального ризику суїцидент не повинен залишатися на самоті. Можливість розділити тягар афективного стану з близькою людиною, професіоналом (психологом, соціальним педагогом) різко послаблює аутоагресивні прагнення, що дає змогу ситуативно запобігти реалізації суїцидальних дій. Надалі суїциденту необхідно надати кваліфіковану допомогу.
4. Оцінка наявності й вираження психопатологічних розладів. Йдеться про психіатричне обстеження суїцидента. Це особливо важливо для психологів, соціальних педагогів, чиї зусилля зосереджені на подоланні аутоагресивної поведінки, особливості якої безпосередньо залежать від рівня вираження психопатологічних розладів.
5. Емпатійний контакт. Особливо страждають суїциденти від сильного почуття відчуження, тому потребують уважного вислуховування, співчуття. Суїциденту потрібне обговорення його болю і фрустрації. Але він може не прийняти прямих порад (ситуативних вказівок) психолога (соціального педагога), оскільки у кризовому втручанні доречніша не раціональна оцінка неадекватності поведінки суїцидента, а підтримка.
6. Відверта розмова про бажання самогубства. Найкращим способом втрутитися в кризу є відверта розмова про наявні суїцидальні прагнення і рівень їх вираження. Коли людина, обмірковуючи свій суїцидальний намір, знаходить того, хто їй співчуває і згоден поговорити про її переживання, вона часто відчуває полегшення. Таке спілкування допомагає особі зрозуміти свої почуття, відреагувати і досягти катарсису, тобто якісно зменшити актуальність суїцидальних намірів [15].
Відверте обговорення проблеми самогубства часто виводить на конструктивне розв'язання суїцидогенного конфлікту. Суїциденту необхідно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити чинники, що ускладнюють її. Принципово важливо переконати, що смисл життя не зникає, навіть якщо воно завдає душевного болю, кризові проблеми минущі, а рішення про самогубство не є незворотним.
7. Орієнтація на майбутнє. Допомогти суїциденту відчути й усвідомити життєву перспективу може підписання з ним суїцидального контракту – домовленості про зустріч для обговорення альтернативи поведінки перед тим, як він відважиться на суїцидальні дії. Така домовленість іноді є дуже ефективною.
Емоційні проблеми, що призводять до самогубства, рідко бувають вирішені повністю. Тому не слід обіцяти суїциденту цілковиту конфіденційність. У процесі роботи доцільно зосередитися насамперед на невербальній інформації, почуттях, уявленнях, раціональному описі проблем. Це зумовлено тим, що суїциденти не можуть самостійно адекватно взаємодіяти з реальністю і формувати конструктивну поведінку. Суїцидент відчуває, що образа, несправедливість втрати менш фатальні, а ситуація минуща, пересічна, має реальну перспективу конструктивного виходу. Орієнтація на майбутнє, надія на конструктивне розв'язання суїцидогенного конфлікту допомагають людині позбутися думок про самогубство. Людина скоює суїцид, втративши надію на вихід із ситуації, усвідомивши, що і її близькі вважають будь-які сподівання марними. Вселяючи їй надію, слід пам'ятати, що вона повинна бути зумовлена реальністю [14].
Профілактика суїцидальної поведінки охоплює різноманітні заходи, спрямовані на зниження рівня автоагресивної активності, зокрема на запобігання формуванню суїцидальних спонукань, вчиненню суїцидальних дій і рецидивам суїцидальної поведінки. Виокремлення видів профілактики суїцидальної поведінки здійснюють за різними критеріями:
1. За змістом профілактики суїцидальної поведінки визначають:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.