– засоби, які можуть бути спрямовані на фінансування аналітичних центрів, підтримку громадських організацій, оплату послуг ЗМІ, тощо [14].
Об'єктом впливу груп інтересів частіше за все є умови господарської діяльності:
– власність і право розпоряджатись нею;
– право на визначену діяльність;
– податки, ліцензії, тощо;
– державне замовлення [2].
Всі перераховані структурні елементи – передумови лобіювання, організація суб'єкту лобіювання, цілі лобістської діяльності – відносяться в першу чергу до груп інтересів, що організовані на економічному ґрунті, навколо економічних інтересів.
Цьому є два пояснення. По-перше, в нашій країні в наш час фінансово-промислові групи – чи не єдині повноцінні суб'єкти лобіювання, що задовольняють перерахованим вище умовам.
По-друге, завжди і всюди, навіть в країнах з багатими традиціями лобізму цілі лобістської діяльності – переважно економічні. Це, переважно, податкові пільги або боротьба за шматок бюджету.
Перший і найбільш розповсюджений варіант лобізму – це практика тиску знизу вверх з боку інтересів певних груп населення на державні органи з метою отримання певних переваг, пільг, привілеїв для цих груп. При цьому передбачається, що держава суверенно і контролює розподіл ресурсів, статусів, економічних і соціальних пільг. Групи інтересів прагнуть впливати на державу, але в кінцевому випадку прийняття рішень багато в чому знаходиться в руках держави.
Проте, це не єдиний спосіб взаємодії держави і організованих інтересів різних груп населення. Інший спосіб полягає в тому, що держава домовляється з якоюсь з груп тиску або груп інтересів (явна або неявна угода). Взамін держава за певні привілеї отримує її лояльність і гарантію допомоги у державних інтересах.
В першому випадку це називається плюралістичним типом представництва інтересів, в другому – це корпоратистський тип представництва.
Плюралізм – це такий тип представництва інтересів, коли групи тиску організуються спонтанно, вони чисельні, конкурують між собою і неорганізовані в деяку ієрархічну систему. Вони повністю незалежно від держави визначають свій інтерес, своїх лідерів. Досягнення якихось з своїх цілей, тобто здійснення впливу на державу – результат конкурентної боротьби.
За корпоратистського типу представництва інтересів групи інтересів порівняно малочисельні, функціонально впорядковані, ієрархізовані. Джерело цього порядку – держава. Саме вона визнає за цією групою монопольне право на представництво певного інтересу в обмін на право визначеним чином впливати на визначення цього інтересу, відбір лідерів, тощо.
Виходить, що можна казати про плюралістське лобі та про корпоратистське лобі. Вони досить рідко існують в чистому вигляді, частіше за все є їх синтез.
Переважання за того чи іншого політичного режиму певних типів лобіювання визначається багатьма факторами. Передусім, це загальний характер політичної системи. Наприклад, в радянські політиці з її ступенем централізації переважало корпоратистське лобіювання як у сфері економіки, так і в іншій будь-якій іншій галузі суспільного життя. Держава відбирала і наділяла монопольним правом на представництво певну, ідеологічно "надійну" групу, після чого конкурентні групи або ліквідовувались, або приєднувались до цієї, обраної [15].
Проте корпоратистське представництво виникає не лише в результаті "злої волі" правителів. Навіть в сучасних демократичних державах, в багатьох секторах діяльності кількість абсолютно вільних, діючих на конкурентній основі груп тиску порівняно невелика.
Спілки і об'єднання, аби бути дієвими, повинні володіти певним ступенем монополії на представництво інтересів. Це необхідно з точки зору ефективності політичних рішень, бо держава, формуючи політику, неминуче бере до розрахунку не всі зацікавлені групи, а лише ті з них, які володіють відповідними ресурсами, тобто в змозі мобілізувати і контролювати значні групи населення. Таким чином формуються "природні" монополії представництва.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.