– експортно-імпортні операції, які поки що приносять значний прибуток;
– банківсько-фінансові операції;
– прямі бюджетні дотації і пільгові кредити;
– податкові пільги, пільгові експортно-імпортні тарифи;
– приватизація державної власності [44].
Саме такий перелік диктує напрямки і методи лобіювання галузевих угруповань. В умовах державного устрою сучасної України лобіювання необхідно на чотирьох рівнях:
– Секретаріат (Адміністрація) Президента України;
– Кабінет Міністрів України;
– Верховна Рада України;
– місцеві органи влади.
Якщо раніше суперечливі питання вирішувались на рівні ЦК КПРС, то сьогодні, через відсутність подібного органу з широкими повноваженнями, вони вирішуються виключно "силовими методами" практично на всіх рівнях одночасно. Змінились й інші ознаки існування корпоративного угруповання. Сьогодні таке угруповання повинно мати, як мінімум:
– свого представника у верхівці піраміди влади;
– експортно-імпортну структуру, бажано монополіста у певному секторі економіки;
– власну фінансово-банківську структуру;
– дружню фракцію (депутатську групу) у парламенті або політичний рух;
– ЗМІ [44].
Додатково може бути власний або замовлений аналітичний центр, інформаційні центри, добродійні фонди або програми.
Сьогодні в Україні можна виділити кілька чітко сформованих галузевих угруповань: металургійну, вугільну, нафтову, кілька комерційно-підприємницьких, тощо. Практично втратили колишню владу структури ВПК.
Особливе місце займають відносини мафіозно-кримінальних структур і знов заснованих галузевих еліт. На першій стадії, коли мафіозні структури в основному контролювали дрібні комерційні утворення і напівкримінальний бізнес, створюючи власний початковий капітал, практично не перехрещувались із галузевими угрупованнями. Після того, коли цей капітал надбав значних розмірів, перед мафіозними структурами постало питання "відмивки" коштів і вкладення їх у найбільш прибуткові частини бізнесу. Із змінами економічної ситуації найбільш прибутковими стали експортно-імпортні і банківські операції. Саме в цих сферах зіштовхнулись сьогодні інтереси мафіозних кланів і галузевих комплексів.
Неодноразові звернення до силових структур і безпосередньо Президенту України про прийняття заходів по захисту підприємництва не дали необхідних результатів, після чого почалось створення власних підрозділів безпеки підприємницьких структур, налагодження служб охорони і контррозвідки. В результаті боротьба перейшла в нову фазу, де втрати несуть обидві сторони.
Лобістські формування створюються не лише як галузеві об'єднання, але і як регіональні. В принципі боротьба іде за ті ж гроші, яких завжди не вистачає як у Державному бюджеті України, так і в обласних бюджетах. Джерела отримання додаткових фінансових коштів практично такі ж, тому й методи та цілі у галузевих і регіональних лобістів співпадають. Проте це не заважає їм бути як суперниками, так і союзниками при вирішенні певних питань. Потрібно мати на увазі, що основна частина коштів до Державного бюджету України як і раніше надходить з Києва і області, Одеси, Дніпропетровська. Проте Донецький регіон, не зважаючи на могутність промислової бази, не може похвалитись значним внеском до Держбюджету [44].
Все це говорить про існування серйозних методів лобістської боротьби даних областей за свої привілеї. Інші області ведуть довгу облогу уряду, вибиваючи дотації до обласних бюджетів.
Механізм міжбюджетних взаємовідносин є зараз одним з основних напрямків боротьби інтересів між різними гілками влади, регіональними і галузевими лобі, а також одним з головних механізмів досягнення компромісів між столицею і областями.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.