Можна сперечатися, чи є така досить складна і заплутана система відносин лобізмом чи прямою організованою злочинністю, корупцією, державним рекетом чи чимось іншим, однак важливішим є той факт, що у посттоталітарних країнах, де громадянське суспільство традиційно слабке (Росія), традиційно знищуване а тепер ослаблене у різні способи (Україна) або традиційно відсутнє (Білорусь і екс-республіки Кавказу і Середньої Азії), на перший план виходить корпоративізм азіатського типу – феодальні патерналістсько-кланові суспільні відносини, які корінням своїми сягають азіатського середньовіччя: фактична безправність бізнесменів на фоні фактичного всевладдя чиновників.
Збитки від такого лобізму (вірно названого "диким"), у якого немає окреслених законом рамок, визначити неможливо. І коли чиновник одночасно є і депутатом, і представником лобістського угрупування, провести в його діях грань між протекціонізмом, лобізмом і корупцією дуже складно.
У зв'язку з тим, що лобізм створює широкий "спектр" можливих наслідків, він, безумовно, має потребу в упорядкуванні, юридичному оформленні. Суспільство і держава повинні спільно брати участь у налагодженні механізмів трансформації негативних моментів лобіювання в позитивні, у використанні ефективних інструментів мінімізації шкідливих результатів від лобізму й у нарощуванні позитивних, утвердженні цивілізованих його основ. Безперечно, краще створювати легальні форми для лобіювання з тим, щоб їх можна було хоч якось контролювати. Разом з тим треба розуміти, що абсолютного контролю над цим явищем досягти неможливо. Лобізм є багатогранним, утілюється найчастіше в унікальних, спонтанно і ситуативно створюваних формах [16].
У різних країнах, через своєрідність демократичного будівництва, існуючих інституцій і норм, намагаються знайти свої шляхи у вирішенні проблеми упорядкування лобістської діяльності. Однак закордонна практика наочно свідчить, що наявні способи оформлення діяльності лобістських груп поки ще не дозволяють вирішити питання про те, як ефективно контролювати їх, не накладаючи в той же час зайвих обмежень на суспільство, що потребує і активно прагне до вільного розвитку свого потенціалу.
Те, що лобізм існує і став вагомою складовою українських реалій зрозуміло всім. Особливість сьогоднішнього періоду формування лобізму в Україні полягає в інтенсифікації лобістської діяльності на всіх рівнях.
Сьогодні діяльність вітчизняних лобістів не регламентується ніякими законодавчими актами. Лише сила закону встановить кордон між лобіюванням і діями, що спрямовані на отримання односторонніх переваг, що вже схоже корупції. В законі повинно бути прописано, хто може займатися лобістською діяльністю, а хто такого права не має. Наприклад, державний службовець або депутат такого права мати не повинен. Вірніше лобіювання не може бути для них джерелом заробітку.
Аналізуючи роботу Верховної Ради України необхідно відзначити, що процес становлення парламенту як законодавчого органу ще далеко не завершений. Законодавчі процедури до кінця не вдосконалені, рішення, що приймаються, важко прогнозуються, і тим більш неможливо здійснювати цілеспрямований вплив на процес прийняття рішень [44].
Така ситуація пов'язана з цілою низкою факторів. Безперечно, велику роль зіграла необлаштованість Верховної Ради України – часті переїзди, слабке технічне і інформаційне забезпечення діяльності народних депутатів, їх помічників та апарату. Процедура проходження законопроектів через Секретаріат Президента України та Уряд занадто складна.
Всі ці зовнішні фактори здійснюють істотний вплив на роботу парламенту, але слід відзначити, що поряд з цим існують і серйозні проблеми, що пов'язані з організацією законодавчого процесу в самій Верховній Раді Україні.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.