У зв'язку з тим, що влада об'єктивно не може задовольнити одночасно і якнайповніше усі інтереси, виникає проблема черговості, пріоритету задоволення тих чи інших інтересів. Звідси закономірним є прагнення різних груп і шарів суспільства впливати на поведінку держави з метою переорієнтації політики на свою користь, стимулювати її приймати вигідні для них управлінські рішення.
Лобізм може виявлятися в різних сферах і відповідно мати різні види. Наприклад, у залежності від того, у якій галузі влади "вирішується питання", можна виділити законодавче, виконавче і судове лобіювання.
Умовно можна говорити, що лобізм існує і у засобах масової інформації, які у зв'язку з їхнім могутнім впливом на свідомість і поведінку людей у сфері політики обґрунтовано вважаються "четвертою гілкою влади". Сам же лобізм (на Заході, у США, зокрема) є досить престижним видом діяльності, дехто називає його "п'ятою гілкою влади".
У залежності від того, у якому управлінському рішенні досягаються цілі лобіювання, воно може поділятися на правотворче (лобізм у законодавчих органах через нормативні акти), правозастосовне (лобізм через акти застосування права) і правоінтерпретаційне (лобізм через акти тлумачення права).
У залежності від характеру інтересу, що "протискається", можна виділити політичне, соціальне, економічне, фінансове, правове й інше лобіювання.
У залежності від часу дії буває "одноразовий" і постійний лобізм.
У залежності від того, на якому рівні влади відбувається лобіювання, воно може класифікуватися на національне або федеральне (здійснюється в системі вищих органів державної влади і управління) і місцеве (здійснюється в земельних або республіканських, крайових, обласних, районних органах).
У залежності від того, у чию користь "вирішується питання", лобіювання може підрозділяться на такі різновиди:
Лобіювання різних соціальних структур: громадських організацій, рухів, партій, груп, прошарків (профспілки, антивоєнні і екологічні рухи, підприємницькі союзи і т.д.). Наприклад, у США літні громадяни об'єднуються в асоціації, які захищають їхні права, здійснюють лобістську діяльність у Конгресі, організовують кампанії на користь чи проти тих чи інших заходів, що стосуються їхніх інтересів.
Відомче лобіювання – це лобізм у міністерствах, відомствах, державних органах.
Регіональне лобіювання – цей вплив на владу з боку представників земель, республік, країв, областей, районів і інших місцевих утворень.
Іноземне лобіювання – це вплив закордонних "груп тиску" або національних громад на ті чи інші державні органи з метою домогтися від них певних рішень. Так, значне місце в структурах американського суспільства займають лобі єврейське, польське, арабське і ін. Усі вони, у силу своїх можливостей, намагаються "проштовхувати" інтереси національних громад і країн, вихідцями з який є [23].
Найдієвіші важелі при цьому – гроші, преса, голоси виборців, які "переплавляються" у вплив. Вихідці з України – емігранти і їхні нащадки – складають за чисельністю одну з помітних національних меншин у США. Однак про українське лобі як таке в США говорити складно.
Що ж стосується самої України, то в ній лобіювання іноземних інтересів на сьогодні ведеться більш активно, аніж своїх власних.
Лобізм має важливе значення для різних сфер життя суспільства. При цьому він вносить у життєдіяльність будь-якого суспільства як позитивні, так і негативні наслідки. Зупинимося на основних "плюсах" і "мінусах" лобізму. До "плюсів" лобізму відноситься таке:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.