2. Значна кількість знов створених експортно-імпортних фірм, бірж, банків різко скоротили можливості для маневру і переходу фірм і організацій на інші напрямки діяльності [16].
Це призвело до необхідності створення спілок і асоціацій, підприємницьких структур, які б виконували функції арбітру і захисника інтересів і вищих інстанціях. В цей час починається створення спілок не за ознакою власності, як раніше, а поки що як прототипів могутніх лобістських формувань. Ці організації вже відкрито почали роботу з лобіювання не лише у виконавчій владі, де був накопичений великий досвід ще за радянських часів, але й у Верховній Раді України.
В свою чергу галузеві утворення (як державні так і недержавні) і професійні групи інтересів, що знов утворювались, стали більш чітко відпрацьовувати способи лобіювання законопроектів і законодавчих актів, напрацьовувати досвід роботи з політичними організаціями і фракціями. Таким чином склалась нова структура корпоративного лобіювання, що йде на зміну радянської.
Сьогодні в Україні лобіювання відбувається, в основному, на користь певних галузей економіки (паливно-енергетична, нафтопереробна) або окремих підприємств ("Автобаз", Запорізький алюмінієвий завод тощо).
Особливості сучасного українського лобіювання в обох країнах дуже схожі. По-перше, вплив на законодавців здійснюється через різного роду "експертів" і "спеціалістів", які працюють як у апараті Верховної Ради (в тому числі в комітетах і комісіях), так і безпосередньо з депутатами. По-друге, відбувається робота особисто з народними депутатами у вигляді фракційної чи партійної "дисципліни" (навіть теоретично, такий спосіб є антиконституційним, оскільки депутат має сам вирішувати, як йому голосувати), приватних розмов лобістів з депутатами, у ході яких застосовуються переконання, подарунки, підкуп, шантаж тощо. Ще одним способом лобіювання по-українськи є звернення Президента до депутатів або його присутність при розгляді певного законопроекту на сесії Верховної Ради. Наскільки такий спосіб є дієвим, можна судити узявши до уваги численність т.зв. "пропрезидентської" фракції в парламенті і число її ситуативних союзників.
Що стосується лобізму у виконавчих структурах, то можна сказати, що в Україні саме в органах виконавчої влади всіх рівнів сьогодні найчастіше здійснюється лобіювання. Це зв'язано з тим, що кардинальні питання в нашій країні законодавчою владою поки ще зважуються рідко. Фактично це відбувається через президентські укази і постанови Уряду, що відіграють домінуючу роль у системі правового регулювання і мають пряму дію. Особливо тут виділяється лобіювання в Секретаріаті Президента [16].
Приватний бізнес, змінюючи структуру економіки, змінює і форми лобіювання своїх проектів в органах влади, доводячи їх до витончених злочинів і прямого підкупу. Якщо раніше в умовах адміністративно-командної системи управління незаперечне "перше місце" в обмеженому лобістському змаганні займали галузеві лобі, то тепер, усе більше і більше – торговельно-фінансовий капітал, нерідко в тісному союзі з міжгалузевими кланово-мафіозними об'єднаннями.
Умови роздержавлення, приватизації, переділу власності різко активізували "негативну" і злочинну лобістську діяльність, додали "друге (після досвіду роботи в командно-адміністративній системі радянського типу), а найчастіше третє (після закінчення терміну ув'язнення) дихання" усім тим, хто хоче, користуючись владою і кримінальними можливостями, відрізати від "державного пирога" шматочок.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.